кременчуцький міський «зимовий» (теплий) театр. Збудований в 1871 р. на розі вул. Катерининської та вул. Покровської (за іншими даними [1], 1876 р. і належав П. Козельському). Вочевидь, звідси і назва «Катеринінський». Нині це ріг вул. Леніна та вул. Гагаріна. Його ще називали театром Німця – місцевого підприємця, що був власником будівлі театру, котру він придбав у 1888 р. в інших власників. З газетних публікацій відомо, що в 1913 р. театр було наново відбудовано.
Дирекцію театру очолював (на 1913-1914 рр.) Р. В. Олькеницький. Він же був, як зазначено вище, завідувачем господарської частини театру. Директором художньої частини театру (худ. Керівником, як кажуть зараз) був (на 1913-1914 рр.) С. І. Сорочан – актор і режисер театру.
Власної постійної трупи театр не мав. Тому періодично віддавався в антрепризу залученим з інших міст і театрів акторам. У театрі відбувалися також гастрольні виступи відомих артистів, композиторів і виконавців.
Зокрема, в 1914 р., під час літнього театрального сезону місто відвідав відомий російський композитор і виконавець С. В. Рахманінов і дав у театрі великий фортепіанний концерт.
У театрі гастролювали також відомі українські та російські актори.
З преси тих часів встановлено, що 10 грудня 1913 р. в Катерининському театрі відбувся бенефіс С. І. Сорочана в п’єсі Фабера «Вечная любовь». В ролі Фюрінга – С. І. Сорочан.
У п’єсі «Женский парламент» (комедія-шарж А. П. Гаріна) роль Моргулєва також виконував Станіслав Іванович Сорочан [4], [5].
Початок вечірніх вистав у театрі в зимовий сезон був о 20 год 30 хв., вартість квитків становила (на 1913 р.) – від 15 коп. до 1 крб. 50 коп.
Крім вищеназваних, у театрі протягом 1913-1914 рр. ставили такі вистави:
«Царь Эдип» (грудень 1913 р.); «Казнь» (драма в 5 діях, жовтень 1914 р.); «Старый закал» (драма в 5 діях, твір Сумбатова, 1914 р.); «В неравной борьбе» (драма в 5 діях, 1914 р.); «Ревизор» (комедія Гоголя, 1913 р.); «Дядя Ваня» (п’єса Чехова, 1913 р.); «Отравленная совесть» (драма в 4 діях, 1914 р.); «Тайна замка Чайнтворт» (проклятий замок, п’єса в 5 діях, за твором Н. О. Еленського); «Сестра милосердия» (драма, 1914 р.); «Маскарад» (драма, з нагоди 100-річчя народженняі М. Ю. Лермонтова, 1914 р.); «Муж знаменитости» (комедія кн. Сумбатова, 1914 р.); «Клара Штейнберг» (драма в 5-ти діях, твір І. Тенеромо, 1914 р.); «Мизерере» (за твором Сем. Юшкевича, 1914 р.); «Ключи счастья» (за романом А. Вербицького, 1913 р.); «Ревность» (1913 р.); «Нора» (драма за твором Ібсена, 1913 р.), «Клад» (1913 р.). З газети «Придніпровський голос» від 14.02.1913 р. відомо, що в Катерининському театрі з 04.03. почнуться гастролі Петербурзького театру мініатюр «Люна» та єдиної в Європі знаменитої трупи Ліліпутів (Кобильського). У жовтні 1914 р. у Кременчуці відкрито місцевий відділ Всеросійського театрального товариства.
Отже, без урахування аналізу гри акторів за репертуаром Катеринінський театр цілком відповідав тогочасним вимогам. Тут бачимо і класику: «Цар Едіп», «Ревізор», «Дядя Ваня», «Маскарад», «Нора», і твори сучасних авторів, і «легкий» жанр.
Катеринінський театр відомий ще й тим, що він був причетний до перших кроків відродження українського національного театру. Восени 1881 р. в театрі гастролювала трупа Г. Ашкаренка. У її складі перебував М. Л. Кропивницький. Він, у свою чергу, запросив до Кременчука П. Саксаганського – брата І. Карпенка-Карого та М. Садовського, з метою поставити в театрі кілька українських театральних творів (вони були заборонені ще з 1876 р.). Як не дивно, на запит Ашкаренка був отриманий дозвіл від тодішнього міністра внутрішніх справ. Першою виставою була «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського, що мала шалений успіх [1].
