Наприкінці 50-х років с.Кривуші було визнано неперспективним. Колгосп села був перетворений на бригаду і приєднаний до піщанського колгоспу. У 1959 р. був перетворений у Кривушах та сільраду. Село увійшло до складу Піщанської сільради.
Село Кривуші – екологічно чиста зона, має добре розвинену мережу асфальтованих доріг. Окрім близькості Дніпра, вздовж села протікає р. Крива Руда, сполучена з Дніпром каналом. Село електрифіковане та радіофіковане. Ґрунти – чорнозем та супіски. На пісках зеленіють ліси. Все це приваблює людей у цей благодатний куточок.
Нашестя на село почалося з виділення пасовищ та орних земель під дачі. Багато хто з заможних та впливових людей нині прагнуть отримати в селі земельну ділянку під забудову житла. І одержують. Так, за 1991-1996 роки. Практично вся орна земля села була роздана під садиби переважно “чужим”, не мешканцям села. У Кривушах не залишилося пасовищ для худоби, орної землі.
Незважаючи на те, що село знаходиться в зоні затоплення від Кременчуцького водосховища (на протязі 30 хвилин буде залито у разі прориву греблі), будівництво вілл та котеджів іде прискореними темпами. Тепер у селі у 2-3 рази більше нових будинків, ніж будинків, заселених корінними жителями. Сільські цвинтарі через відсутність ними порядку, стали місцями поховання будь-кого і будь-ким. Не виключено можливості навіть кримінальних поховань. Цвинтарі вже вийшли за межі відведених для них земельних ділянок. Особливо швидко розширюється Яцинівський цвинтар. За сто років воно розширилося менше ніж за останні 7-10 років. Корінні мешканці села стали поруч із могилами рідних та близьких відгороджувати місця під могили мало не на весь рід (родину).
Тепер річка Дніпро для мешканців села лише як водна артерія, а до будівництва греблі, Кременчуцької ГЕС, Дніпро селу було джерелом дров, риби, лісу. На острові косили сіно, збирали щавель, ягоди ожини, різали лозу, червоний шелюг, з яких плели кошики, гаманці (був цех у лісництві), вигулювали молодняк рогатої худоби, коней. Там було багато дичини. Озера на острові були сповнені риби. На плавнях випасували сотні корів, гусей жителі Реївки, Лобойківки, Яцинівки, Сталівки, Дроботівки, інших куточків села,
Особливо велику шкоду селу завдали садові колективи, що посіли орні землі, плавні. Внаслідок поганого планування вони практично забетонували землю (земельні ділянки 4-6 соток, дороги вузькі, не роз’їхатися, перспектив розвитку немає). Так спотворено землю наших предків. Дачники практично відрізали мешканців села від краси та благодаті природи, перервавши всі дороги та стежки із села до Дніпра, до лісу “Сосну” у Зарудді. Тепер не так просто, як раніше, можна прочитати із села до Дніпра і там знайти місце для відпочинку та купання. Дачні масиви, як фортеці, обгороджені і обвішані знаками та написами, що запрощають і попереджають.
Село на межі зникнення. Ходять чутки про те, що у недалекому майбутньому воно увійде до складу міста. Якщо це станеться, то скінчиться майже 300-річна історія Кривушів. Рано чи пізно це станеться. Бажано, щоб у новій адмінструктурі, у назвах вулиць, зупинок громадського транспорту було збережено старі назви хуторів – кутків села.
Автор: Яцина Віктор Петрович
Нотатки, спогади, роздуми про долі моєї батьківщини – с. Кривуші.