Регулярне курсування пароплавів на Дніпрі почалося в 1835 році У 1850 році було відкрито постійний пароплавний зв’язок з Кременчуком. доходив до 21,4 млн. пудів, з них 18,2 млн. пудів припадало на лісні матеріали, 1,8 млн. пудів – на дрова, 0,7 млн. пудів – на хліб, 0,1 млн. пудів – на сіль, 0,6 млн. пудів – на решту товарів. 1 липня 1872 року закінчилося будівництво Харківсько–Миколаївської залізниці. На лісну торгівлю у Кременчуці проведення залізниці майже не вплинуло. А ось для чумацького промислу мережа залізниць, що пролягла по Україні, стала згубною. До початку ХХ ст. чумацтво зникає, одночасно скорочуються обсяги соляної торгівлі на кременчуцькій та крюківській пристанях, падає значення крюківського соляного торгу.
Джерело інформації: Стаття “МІСТОУТВОРЮЮЧІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ КРЕМЕНЧУКА В ЕПОХУ КАПІТАЛІЗМУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)”. Автор: Лушакова А.М.
З Дніпра вид на пристані був дуже мальовничим. У журналі “Нива” 1885 рік, у замітці про Кременчук так і писали: “Під’їжджаючи до Кременчука водою, вид виходить наймальовничіший: місто, що розкинулося, маса води, зелені і сотні суден, жвавих кипучою діяльністю”
Період: до 1917 року
Місце: Кременчук
Листівка з колекції Анатолія Жовтяк
Надав Vito Katorgi