Існував у Кременчуці (з 1912 по вересень 1914 рр.). Це був розважальний заклад масової культури легкого жанру, розрахований на широке коло публіки. Постійної трупи театр не мав. Її щосезону підбирав антрепренер Шпінглер, режисером був Микола Васильович Троїцький, а суфлером театру був Пушок, що мав таке прізвисько за коротко підстрижені вуса [11].
Тут ставили драми, оперети, водевілі, окремі естрадні номери, розраховані на 2 години.
У літній сезон 1912 р. в трупі театру з’явився актор-початківець з Одеси Л. Й. Утьосов. Тут він працював лише один сезон, хоча й мав великий успіх. За свідчення самого Л. Утьосова, саме кременчуцький Театр мініатюр став визначальним у його акторській біографії.
Щодо репертуару, то, за спогадами Утьосова, за його участю тут ставили одноактну оперету «Игрушечка». А у спектаклі «Угнетенные и невинные» у нього вже була головна роль. Хоча сама драматургія цієї вистави була простою і не викликала інтересу, проте в ньому було багато гарної музики Штрауса та Оффенбаха.
В опереті Лео Фалля «Разведенная жена» Утьосов мав невелику роль сторожа суду, проте без жодної репетиції зіграв роль Скропа замість актора Нікольського, який захворів [10].
Специфікою цього театру було те, що в ньому можна було не знімати верхній одяг і не користуватися гардеробом. З преси тих часів з’ясовано, що у вересні 1914 р. колектив театру передав під час Кружкового збору коштів на користь Російської армії 11 руб. 20 коп. (сума для того часу чимала).
У дні посту, коли театральні вистави не грали, Театр мініатюр переобладнували під «ілюзіон» і демонстрували кінострічки.
Знаходився театр на розі вул. Біржової та вул. Херсонської біля Біржового cкверу. У 1914 р. театр Мініатюр змінив назву і був переобладнаний під «ілюзіон» – біоскоп «Звезда».
А згодом в приміщенні біоскопу «Звезда» розташувався театр «Фарс». Усі три заклади, судячи з преси, мали однакову адресу.
Джерело стаття: Культурне життя провінційного міста Кременчук
