один з кременчуцьких кінотеатрів класу ілюзіон, як їх тоді називали. Відкрито його 1913 р. демонстрацією кінострічки «Ко дну».
У Новому театрі демонструвалися понад програму співаючі та картини, що говорять Т. Едісона під назвою «Кінетофон», який відкрито 31 травня 1914 р.
Судячи з репертуару театру, він був шалено популярний у публіки [4], [5].
У ньому лише протягом 1913-1914 рр., виходячи з оголошень у пресі, демонструвалися такі кінострічки:
«21 Шейлок из Кракова» (грудень 1913 р.), «Экскурсия на Ливийских островах» (видова, грудень 1913 р.), «Хитрость Розаури» (комедія, грудень 1913 р.), «Ужасы в воздухе» (бентежна драма в 3 частинах, 1914 р.), «Из Марселя в Порт-Саид» (видова, 1914 р.), «Шма Ислоэль» (драма з еврейського життя, 1914 р.), «Придворные интриги» (бентежна драма в 6 частинах, 1914 р.), «Маленький гипнотизер» (комедія, 1914 р.), «На алтаре жизни» (драма, 1914 р.), «Долина Дель Лис» (видова, 1914 р.), «Покоренная стыдливость» (комедія, 1914 р.), «Семья Рапоппорта» (трагедія з життя евреїв, 1914 р.), «Юдифь и Олоферн» (історична трагедія в 5-ти частинах, 1914 р.), «Храбрый пожарный» (комедія, 1914 р.), «Озеро Мадиспори» (з натури, 1914 р.), «Она любила, она лгала» (комедія, 1914р.), «Бабье царство» (комедія, 1914 р.), «Долина реки Вар» (видова, 1914 р.), «Когда раны заживают» (драма, 1914 р.), «Эклер журнал. Свистулькин халиф» (комедія, 1914 р.), «Исторические места реки По» (видова, 1914 р.), «Ищут жениха» (фарс, 1914 р.), «Недопетая песнь» (3000 аршин, за участі Бети Нонсен), «Озера Булонского леса» (видова, 1913 р.), «Двоеженец» (драма, 1914 р.), «Горе разбойники» (комедія, 1914 р.); «Сжалось сердце опороченное» (драма, 1914 р.), «Город на воде» (видова, 1914 р.), «Хроника Гомон» (поточні новини, 1913, 1914 рр.), «После каторги» (драма 1913 р.), «Современное похищение» (драма, 3128 м, 1913 р.), «Сонька Золотая Ручка» (драма, в 6 частинах, 1913 р.), «Петля смерти» (драма, 1914 р.), «Первая любовь маленького Лорда» (мелодрама, 1914 р.), «Ну и семейка» (комедія, 1914 р.), «Живописный Оберланд» (видова, 1914 р.), «Сорванная роза» (драма, 1914 р.), «Дровосеки» (драма в 3-х частинах, 1914 р.); «Шалости Джона» (комедія, 1914 р.), «Экскурсия на Юнгфрау» (видова, 1914 р.), «Маскарад» (драма на честь 100-річчя з дня народження М. Ю. Лермонтова, 1914 р.), «Пламя любви» (драма, 1914 р.), «Статуя молчания» (драма в 2 частинах, 1914 р.), «На заре любви» (опера, Тоска, 1914 р.), «Вдаль веков на крыльях сновиденья» (комедія, 1914 р.), «Чернобурая лисица» (видова, 1914 р.), «Отголоски угарной ночи» (фарс, 1914 р.), «Честь и бесчестие» (драма, 1914 р.), «Озеро Комо» (видова, 1914 р.), «За кулисами большого света» (драма, 1914 р.), «Шальная бабенка» (комедія, 1914 р.), «Роскошные виды Ялты» (видова, 1914 р.), «Недопетая песнь» (сильна драма в 5-ти частинах, 3000 арш., 1913 р.), «Ножки карапуза» (комічна, 1913 р.), «Жизнь – обман, любовь мгновенье» (1913 р.), «Фрико авиатор» (1913 р.), «2 гастроль И. А. Рабчинского», «Повелительница Нила» (1913 р., стрічка супроводжувалася струнним оркестром та духовим оркестром 35-о Брянського полку).
Як бачимо, репертуар різноплановий і значний навіть за мірками сучасності. У репертуарі стрічок можна виділити жанри: драма, комедія, фарс, видова, бентежна драма, сильна драма, трагедія, історична трагедія, з натури, поточні новини («хроніка Гомон»), мелодрама, комічна і навіть опера Тоски. Тобто стрічки на всі смаки і вимоги глядачів.
А от цікаво, якою була стрічка з оперою Тоски «На заре любви» (1914 р.) в еру німого кіно? Можливо синхронно до кадрів грав оркестр і йшли субтитри партій виконавців. Це ще треба буде з’ясувати.
Цікаво також, що в цьому та інших театрах у рекламних оголошеннях у газетах іноді вказувалася довжина кінострічки в метрах або в аршинах. Робилося це, вочевидь, для того, аби глядач зміг оцінити, як довго буде демонструватися фільм, а, можливо, з інших причин.
Відомо, що Новий театр існував станом на листопад 1918 р. Зокрема, в пресі повідомлялося, що «…в ніч з 29 на 30 листопада 1918 р. здійснено розбійний напад бандитів на власників «Нового театру» – Кейсермана та Брікера. Злочинців-нападників (6 осіб) спіймали лише 7 грудня.» Проте подальша доля цього закладу ще не встановлена.
