СОЛОДКИЙ КРЕМЕНЧУК 100 років тому і сьогодні

СОЛОДКИЙ КРЕМЕНЧУК 100 років тому і сьогодні

Декілька років поспіль День міста і сам вересень для мешканців Кременчука асоціюється із солодощами. Фестиваль «Солодкий Кременчук» став доброю і корисною традицією для нашого міста. І ми вирішили не відступати від традицій і познайомити своїх читачів з окремими фактами солодкої історії міста.
На початку ХХ століття у центральній частині Кременчука була велика кількість булочних, кав’ярень та кондитерських. Можливо, це було пов’язане з культурними закладами, які так полюбляли відвідувати жінки. А як відомо, жодна жінка не може собі відмовити у бажанні підсолодити життя.
Хіба існує на світі більш легке та доступне джерело насолоди, ніж шматочок ароматного шоколаду, звабливий смак цукерки або прохолода ніжного морозива? Доведено, що відчуття ласощів, котрі повільно тануть на язиці, — одне з найсильніших за рівнем задоволення. Може, саме тому мешканці Кременчука, попри всі негаразди, були чи не найщасливішими людьми Полтавської губернії…
Отже, повертаємося до історії Кременчука. Чайні будиночки, кав’ярні, кондитерські та булочні в основному розташовувалися поряд з театрами, клубами, садово-парковими закладами.
Однією з найпопулярніших була кав’ярня, кондитерська та булочна кондитера С.А. Силаєва. Цей будинок, що був зведений на початку ХХ століття по вул. Квартальній навпроти Спасо-Преображенської церкви (сучасна вул. Ігоря Сердюка, 8/54), стоїть і сьогодні. Тут завжди подавали найсмачніші каву, шоколад, какао, чай, морозиво. Можна було також замовити легкий сніданок або вечерю.

кондитерська та булочна кондитера С.А. Силаєва

кондитерська та булочна кондитера С.А. Силаєва

Заклад був розкішно обставлений. З часом кондитерська закрилася, а 15 жовтня 1913 року в місцевій газеті «Придніпровський голос» урочисто повідомлялося про відновлення роботи цього закладу.

кондитерська та булочна кондитера С.А. Силаєва

Навпроти будівлі краєзнавчого музею по сучасній вулиці Ігоря Сердюка розміщувався ще один дуже «смачний» магазин. Власницею була, як свідчить вивіска, «донька грека». На жаль, прізвище поки що залишається невідомим. В асортименті цієї кондитерської також були кава, какао, цукерки, шоколад та інші солодощі, а також колоніальні товари.

По вулиці Єкатерининській (сучасна Соборна) в будинку торговця Файдиша на початку ХХ ст. розташовувався ресторан комерційного зібрання, про який всі знали, що в ньому щонеділі на обід «солодке або кава відпускаються безкоштовно». На вечерю подавали щось солоденьке та чашку кави всього за 10 коп., тоді як в інших кондитерських закладах така сама порція смакоти коштувала від 30 до 50 копійок. Головним поваром тут був Василь Петрович Циганок.
В 1914 році поряд з найпопулярнішим кінотеатром Кременчука «Колізей» по вул. Соборній було відкрито кав’ярню-кондитерську С.А. Адамова. Так що, подивившись кінострічку, потім можна було ще й перекусити солоденьким, отримавши подвійну насолоду.
На вулиці Зеленій Костянтинівській (нині Небесної Сотні), неподалік від нинішньої будівлі автошколи, на протилежному боці стояв цегляний будинок кустаря Єлисея Серебрякова, де для мешканців Кременчука відпускалися власноруч вироблені квас та морозиво.
Досить популярною була кав’ярня у Міському саду. Тут у 1910 році у курзалі був улаштований кавовий будиночок. Заможні люди часто сиділи вечорами за охайно прибраними столиками, що розташовувалися на терасі та в приміщенні, і куштували смачні солодощі з ароматною кавою під звуки духового оркестру.
Багато було невеличких, так званих сімейних кав’ярень. До них належала і кав’ярня «Гуш-Холов», яка відкрилася наприкінці ХІХ ст. і проіснувала до 1904 р. Тут можна було випити найдешевшу в Кременчуці склянку солодкого чаю – всього за 3 копійки – та зіграти в шахи або шашки з найкращими гросмейстерами міста. Причому, замовивши «один чай», можна було просидіти за шахівницею хоч увесь вечір, до самісінького закриття.
В 1913 році в будинку Іолоса, на розі вулиць Єкатерининської та Херсонської, працювала першокласна їдальня та кав’ярня, яку утримував Х. Клейнзінгер. Тут за помірну ціну подавали каву, какао, шоколад, гаряче молоко, чай та ін. Мешканці Кременчука проводити тут навіть весільні вечори.
Як сказав один розумний чоловік, «шоколад – ніби символ легкого, іскрометного життя, яке неможливо приборкати жодними заборонами». Одним з постачальників солодкої продукції до кондитерських закладів Кременчука був місцевий «шоколадний король» Петро Миколайович Поддєрєгін. В асортименті його кондитерської фабрики були шоколадні та помадні цукерки:

  • «Софі»,
  • «Фінь-шампань»,
  • «Крем де різьєнн»,
  • «Маріанна»,
  • «Вершкова Венера»,
  • «Котячий язичок» та ін.

На правому березі Дніпра, в Крюкові, на початку ХХ ст. широкою популярністю користувалася «Булочна турка», як її зазвичай називали мешканці. Тут продавали, окрім булочок, і неймовірно смачні східні солодощі. Це був заклад Бозаджи Мохмет Сулеймана, що знаходився приблизно у районі сучасної школи № 9. І працювала ця булочна аж до 1936 р.
Солодку історію солодкого міста можна продовжувати нескінченно.
Що більше розростався Кременчук, тим більшими ставали потреби населення у «гормоні радості». Тому в місті з’являлися фабрики та заводи, які могли задовольнити ці бажання. На молокозаводі виробляли смачне морозиво, яке так подобалося дітям. Пам’ятаю із свого дитинства найулюбленіший «Кременчуцький батончик» та «Ескімо». А на Кременчуцькій кондитерській фабриці виготовляли іриски «Киць-Киць», «Золотий Ключик» та багато інших цукерок і карамельок. На пивзаводі, коли він ще працював, випускали солодкий «Лимонад» та «Крем-соду». А яким неповторним було дитяче кафе «Казка»! Діяли в місті багато кав’ярень, кафетеріїв та інших «солодких» закладів, які причаровували і заманювали кременчуцьких діточок та їхніх мам.
І зараз ми не відмовляємося від солодкого, продовжуючи підвищувати настрій, «підсолоджуючи» життя – часом доволі складне й суперечливе.
Солодощі є одним із джерел гарного настрою і задоволення; наприклад, достатньо всього сорока грамів ласощів, щоб протягом усього дня відчувати приплив сил, почуватися таким бадьорим і щасливим, що навіть нелюба робота виявиться не такою вже нудною і нецікавою. Від маленької шоколадки навіть дуже похмура людина обов’язково подобрішає, а важкий день стане більш веселим і бадьорим.
Звичайно, все корисно в міру, у тому числі й солодощі. Правильніше буде сказати – особливо солодощі. Тому щоденно захоплюватися ними точно не варто: потім обов’язково виникають численні проблеми.
Але інколи, час від часу – ну, наприклад, під час осіннього фестивалю «Солодкий Кременчук», – давайте додамо у своє буття трішечки отого самого «гормону радості»: розділимо на компанію з 8-10 друзів торт «Вишиванка» і поїдемо потім кататися на роликах; купимо собі, коханій, тістечко «Вечірній Кременчук» або «Кокетка» до чашки гарячого чаю чи філіжанки кави (і нічого тій талії за один раз не станеться!); наввипередки розгорнемо із сином чи донькою барвисті фантики смачнючих цукерок і осяємо нашими посмішками рідне місто.
Бо ж бути у гарному настрої – запорука здоров’я. Насолоджуйтеся святом, усміхайтеся, нехай цей світ стане добрішим, а улюблене місто – щасливішим!

Ілюстрації з фондів музею та з відкритих джерел.

Автор: Ст. науковий співробітник Вікторія Ширай

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.