На всьому Дніпрі між порогами та гирлом Прип’яті немає місця, важливішого в торговельному відношенні, ніж Кременчук.
Справді, у Кременчуці зосереджуються майже всі операції з сіллю з Білоруссю та Литвою — у Кременчуці (Крюкові) головні склади її, і звідти вона везеться водою до Білорусі. У Кременчуці відбуваються головні операції з салом, призначеним для Варшави; у Кременчуці живуть євреї-банкіри і міститься центр усіх єврейських кредитних операцій на середньо-дніпровських ринках. У Кременчуці велика торгівля лісом та лісовими продуктами, що сплавляються згори і звідси розходяться вглиб країни, в напрямку, перпендикулярному до річки. Кременчук є крайнім пунктом щоденних пароплавних сполучень з Києвом; течія річки вгору від Кременчука ще зовсім вільна від гряд і каміння; униз — починаються уже бистрини та забори, так що він стоїть ніби на межі між порожистою та вільною частиною Дніпра. Він лежить також на роздоріжжі між Одесою та Великою Росією: великий торговий шлях з Одеси на Москву йшов завжди на Єлисаветград, Кременчук, Харків. У Кременчуці зосереджується майже вся торгівля спиртом, виробленим на заводах західної частини Харківської губернії, з Катеринославською та Таврійською губерніями. Нарешті, Кременчук є перший згори ринок, який у своїх хлібних операціях тяжіє до Одесі: тут уже закінчується район Пінська і починається район Чорного моря. Такі обставини, що зумовлюють торговельну важливість Кременчука.
Кременчук і з’єднаний з ним за торговельними інтересами посад Крюків розташовані один навпроти одного: перший на лівому, піщаному, березі Дніпра, другий на правому, кам’янистому. У Крюкові всі соляні магазини і відбувається навантаження солі; там збірний пункт чумацьких фур; у Кременчуці — лісова пристань, склади спирту та хліба й місцеперебування всіх капіталів.
Щоб помітити в Кременчуці ознаки його торговельного значення, потрібно ближче до нього придивитися, тому що самих суттєвих атрибутів торгового міста в ньому немає. Почати з того, що берег річки на всьому протязі міста, що підходить до нього впритул, яким був, таким і залишився в первозданному вигляді. Жодного каменя не покладено, жодної палі не вбито, щоб зробити щось схоже на набережну. На щастя, берег піщаний і бездонної багнюки на ньому не буває. При меженній воді навантаження вельми малозручне на Кременчуцькій стороні й уся торгівля зосереджується тоді в Крюкові, де, завдяки деякому розчищенню від каміння, пристань біля гранітного берега набагато зручніша за кременчуцьку.
На прямих і доволі красивих вулицях міста ви марно шукатимете вивіски банківської контори. Не дивлячись на мільйонні обороти Кременчука, Державний Банк не вважає за потрібне мати там ні відділення, ні контори. Приватних банкірів багато — усі комісіонери пінських торговців салом займаються дисконтом і позиками, але вони, по-перше, відомі тільки в колі євреїв, по-друге, кредит їхній суто випадковий: він забезпечується ходом соляної торгівлі, величиною задаткових грошей, якими вони спекулюють; нарешті, він вкрай обтяжливий для торгівлі через свою дорожнечу.
Торгове значення Кременчука у 1870 році та короткий опис міста. (“Статистичне дослідження про хлібну торгівлю в Одеському районі” Ю.Янсона)
Надав матеріал Сергій Кардаш
TRX / USDT (TRC20)
