Колишня Велика Харчова, Харчова, Олексіївська
Перпендикулярна до центральної вулиці Соборної (колишня Леніна), розташована між вулицями Небесної Сотні (колишня Пролетарська) та Гагаріна. Проходить від Української вулиці до Сумської.
Довжина вулиці Шевченка — 2410 метрів.
Уперше з’являється на плані 1789 року, яким передбачалося нарізання нових житлових садиб на землях, щойно приєднаних до Кременчука. Але у зв’язку з тим, що у кварталі між сучасними вулицями Небесної Сотні, Гагаріна, Соборною та Павлівською (колишня Свердлова) існував старовинний посад, продовжити вулицю крізь який було важко, ця вулиця спочатку не була суцільною.
Вона починалася біля сучасної вулиці Української, доходила до вулиці Павлівської, а потім продовжувалася вже за Соборною. Лише на початку XIX століття вдалося з’єднати ці розірвані кінці.
Протягом першої половини XIX століття Велика Харчова вулиця являла собою безрадісне видовище. Одноповерхова забудова, маломірні садиби, невимощена дорога, непролазна багнюка через сильно заболочений ґрунт. Додавали штовханини й метушні на вулиці торговельні лавки Нової Базарної площі, що виходили на Велику Харчову, і особливо м’ясні ряди, що тяглися від нинішньої вулиці Майора Борищака (колишня Цюрупи) до вулиці Івана Мазепи (колишня Бутиріна). У народі це місце називали Собачою площею через велику кількість безпритульних собак.
Найвизначнішою спорудою на вулиці в той час була старообрядницька Різдвяно-Богородична церква, одноверха дерев’яна, збудована в 1794 році на вулиці Олександрівській. У сусідньому кварталі між вулицями Театральною (колишня Воровського) та Миколаївською (колишня Артема) розташовувався військовий шпиталь.
Нові часи настають на вулиці після прокладання через місто Харківсько-Миколаївської залізниці, яка в 1870 році підійшла до Дніпра в районі Кременчука з двох боків:
- Харківсько-Кременчуцького
- Крюково-Єлисаветградського
Для з’єднання цих ділянок необхідно було збудувати міст через Дніпро.
Його проєкт складає інженер-полковник А. Струве, який мав на той час уже значний досвід мостобудування — ним були споруджені мости через Оку в Коломні та Серпухові, через Дніпро в Києві. Після Кременчука інженер побудував Ливарний міст у Петербурзі.
Кременчуцький міст металевої конструкції багаторозкісної системи складався з 22 залізних ферм, змонтованих на двох мурованих берегових засадах (устоях) і річкових биках, заснованих на кесонах. Довжина мосту 962 метри. Основи устоїв і биків були опущені до скелястого ґрунту. Рейкова колія розміщувалася на залізних поперечних балках посередині між фермами. Для проїзду екіпажів на рівні верхньої поверхні рейок було влаштовано дерев’яний настил. До обох берегових устоїв прилягали струмовідвідні дамби, які слугували водночас в’їздом на міст для екіпажів. Виходив міст на вулицю Харчову, що одразу ж перетворило її на одну з найжвавіших транспортних магістралей Кременчука.
У 1903 році на Харчовій вулиці відкривається Олексіївське комерційне училище.
У 1913 році вулицю Харчову на честь спадкоємця царського дому цесаревича Олексія перейменовують на Олексіївську. Але кращою вона від цього не стала. Місцева газета «Приднепровский голос» невтомно друкує повідомлення про бідування жителів вулиці, яка сильно заболочена, погано або зовсім не вимощена. А про її антисанітарний стан у 1914 році доповіли навіть губернатору.
Після революції 1917 року Олексіївська вулиця отримує ім’я видатного українського поета Тараса Шевченка. Про перебування Тараса Григоровича в Кременчуці документальних відомостей не збереглося. Проте на підставі непрямих даних деякі дослідники висловлюють припущення, що поет міг бувати в Кременчуці в 1843 та 1845 роках під час своїх подорожей Україною. У повістях Шевченка «Капітанша», «Наймичка» згадується Кременчук.
У передвоєнні роки на вулиці велося кооперативне житлове будівництво. У 1927 році житлоспілка розпочала спорудження двоповерхових будинків по вулиці Шевченка та двох аналогічних будинків у провулку Челюскінців, який було прокладено від вулиці Шевченка до споруджуваного цирку на Покровській. Кожен будинок був розрахований на 10 квартир. Зовнішній вигляд їх підкреслено скромний: лише сходові клітки виділялися на фасаді неглибоким виступом і суцільним склінням. Ці будівлі збереглися в сучасній міській забудові та є цікавим зразком конструктивізму тих років.
У 1936 році було реабілітовано новорічне свято, яке тривалий час вважалося буржуазним і занепадницьким. Знову набувають громадянських прав новорічні ялинки, ялинкові прикраси, новорічні ранки з обов’язковими Дідом Морозом та Снігуронькою, карнавальні костюми.
У довоєнні роки на колишній Навчальній площі була збудована багатоповерхова середня школа на 880 учнів, а неподалік від базару, на розі Воровського (нині Театральна) — двоповерховий дитячий садок на 100 дітей.
Під час нацистської окупації Кременчука в будинку № 109 по вулиці Шевченка, де жила Галина Пономарьова з матір’ю Марією Леонтіївною, діяла конспіративна квартира молодіжної підпільної організації, яку очолював Олександр Кривицький. Тут набирали й друкували листівки, слухали радіо з Москви.
В одній із листівок, випущеній патріотами, герой українського народного епосу, сподвижник Б. Хмельницького козак Голота підіймався тепер на боротьбу з фашистами.
У тексті були виділені слова, що закликали до боротьби:
Вставай, повстань народе,
Банди Гітлера трощить!
Хто вдихав вітра свободи,
Той рабом не може жить.
Вулиця забудовується багатоповерховими будинками, і будиночок № 109, що розташовувався на її околиці, знесли.
Війна принесла на вулицю страшні руйнування. У перші повоєнні роки велося відновлення житлових будинків довоєнної та дореволюційної забудови у кварталах між вулицями Леніна (нині Соборна) — Свердлова (нині Павлівська) та Жовтневою (нині Ігоря Сердюка) — Красіна (нині Троїцька), завдяки чому в цих районах вдається вловити слабке, ледь помітне відлуння минулих часів. Але більша частина вулиці забудована в 1960-ті роки будинками із сірої силікатної цегли однієї і тієї ж серії, що робить її схожою на багато інших вулиць сучасного Кременчука.
У 1989 році на новій будівлі, спорудженій на розі вулиць Шевченка та Леніна (нині Соборна), встановлюється пам’ятний барельєф, присвячений Т. Шевченку (автор С. Ткаченко).
Джерело:
- Книга «Вулицями старого Кременчука» А.М. Лушакова, Л.І. Євселевський 2001 рік
TRX / USDT (TRC20)
