Кременчуг троллейбусный

Начальник Кременчуцького тролейбусного управління

Чотири століття стоїть на стародавній полтавській землі наш Кременчук. Але тільки в радянські роки він закрокував у ногу з віком. Одне за одним виникають навколо нього сучасні промислові підприємства. В минулому звичайне місто перетворюється на великий індустріальний центр України.

З розвитком міста починає розвиватися його комунальне господарство. Стає на чергу дня і створення міського електричного транспорту. До 50-річчя Жовтня місто одержало тролейбус. Сьогодні по його вулицях курсує 38 тролейбусних машин. Будівництво почалося в 1965 р., а в листопаді 1966 р., напередодні 49-ї річниці Жовтня, по трикілометровому маршруту Річковий порт – Електростанція пішли перші тролейбуси.

До 1 січня цього року лінія була продовжена до автозаводу. Її протяжність 7,5 км. Гостра проблема доставки робітників на автозавод і завод шляхових машин тепер повністю розв’язана. Щодня на лінію виходить 18 машин, які з інтервалом 3-4 хв. перевозять протягом дня більше 30 тисяч пасажирів. Раніше, щоб добратися до заводу, робітники витрачали півтори-дві години. Тепер вони виходять з дому за півгодини до зміни. Із 5 год. 10 хв. ранку і до 1 год. 10 хв. ночі між містом і заводами забезпечено безперебійне сполучення.

Напередодні 50-річчя будівельниками і працівниками тролейбусного господарства одержана нова перемога – відкрито рух тролейбусів по маршруту № 2 – Річковий порт – Нафтопереробний завод. Це його перша черга. У перспективі – друга черга. Тролейбусна лінія буде перекинута через Дніпро по мосту, який сполучає Кременчук з м. Крюковом, і піде до вагонобудівного заводу.

Нова лінія свідчить про масштаби ростучого міста, її протяжність 20 км.

Будівництво і освоєння тролейбуса, який споруджується вперше, – діло не легке. Колектив КТУ починав роботу в зимових умовах. У недобудованому приміщенні депо не було ще місця ні для машин, ні для роботи. Але населенню потрібний був тролейбус, і молодий колектив запалився цим завданням, працював дружно, з піднесенням. Верстати й столи стояли серед купи будівельного матеріалу. Техобслуговування машин провадили надворі, на морозі. Про труднощі ніхто й не згадував. Усі жили одним бажанням – швидше дати місту тролейбус.

Наш колектив – в основному молодь. З молодечою енергією вона освоювала нові спеціальності в умовах Кременчука. Перша група водіїв була підготовлена на курсах при Полтавському тролейбусному управлінні. Спасибі полтавчанам за братню допомогу! Навчені ними В. Подтикан, А. Єременко, В. Литвиненко та інші стали вмілими водіями, добиваються найвищих показників у роботі, люди в роботі дисципліновані.

Із січня цього року в нас працюють вже свої курси підготовки водіїв. У червні відбувся перший випуск. Зараз навчаються ще дві групи по 50 чол.

Розширюється й удосконалюється виробнича база. Закінчено будівництво депо на 50 машин. Є механічні майстерні. Усього технологічного устаткування ми ще не маємо. Незважаючи на це, служба рухомого складу забезпечує безперебійний випуск машин на лінію. Коефіцієнт використання рухомого складу дорівнює 82 проц.

Господарство впевнено освоює свої виробничі потужності. Перевезення пасажирів здійснюється на рівні 125 проц. плану.

Є в Кременчуці тролейбус! Місто одержало швидкий, зручний і комфортабельний електротранспорт.

Автор: І.С.Міроненко, стаття Опубликована в ежеквартальном журнале: Міське господарство України. — Киев, 1967 рік

Фото: м. Кременчук. Тролейбуси перед виходом на лінію. Фото К. Крючковського.

Джерело: transphoto.org