У 1910 році міська дума відділяє від Міського саду ділянку землі, і тут за проєктом міського техніка С. Л. Соколовського зводиться кам’яний Притулок для сиріт імені Г. Є. Чуркіна. Будівництвом і подальшою діяльністю притулку опікувалася вдова купця Олена Петрівна Чуркіна, уроджена Поддєрєгіна.
Крім притулку, в будинку знаходилося також початкове народне училище, а з 1916 року ще й реміснича школа для утриманців притулку.
Під час Першої світової війни тут розміщувався військовий госпіталь. Після Жовтневої революції 1917 року тут деякий час існував дитячий будинок. У 1922 р. за рішенням місцевої влади було створено Першу Кременчуцьку професійно-технічну школу механічного фаху.
З 1925 року до середини 1930-х років в будівлі училища знаходився індустріальний технікум
У 1926 році при заводі шляхових машин було організовано школу фабрично-заводського учнівства, яка розмістилася у цій самій будівлі. В 1940 році ФЗУ реорганізоване в ремісниче училище №2.
У роки Другої світової війни від будинку залишився лише обгорілий цегляний каркас. У січні 1944 року ремісниче училище повернулося з евакуації з Магнітогорска. Викладачі та учні почали відбудовувати майстерні і навчальний корпус училища. У 1949 році будинок відбудований із максимальним збереженням первісного вигляду.
Згідно з рішенням № 273 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів від 07.04.1988 року будинок колишнього Притулку для сиріт імені Г. Є. Чуркіна визнана пам’яткою історії та архітектури місцевого значення.
Зараз тут Кременчуцьке професійно-технічне училище №26
Джерело фото : http://gorod-kremenchug.pl.ua/ (Івушкин В.Є.)
Якщо Ви хочете бачити Ваші фотографії на сайті, звяжіться з адміністрацією
Якщо Ви є власником фотографій опублікованих на сайті і не бажаєте, щоб вони тут публікувалися - звяжіться з адміністрацією.
