15 серпня в Україні відзначають День археолога — професійне свято тих, хто присвячує своє життя вивченню та збереженню історичної спадщини. Археологи — це дослідники часу, які повертають нам знання про життя далеких предків, культуру стародавніх цивілізацій та таємниці, приховані у товщі землі. Кременчук і його околиці зберігають багато незвіданого, і саме завдяки праці археологів ми дізнаємося, яким було життя на цих землях сотні та навіть тисячі років тому.
Для Кременчуцького краєзнавчого музею археологія має особливе значення. Завдяки роботі науковців, у фондах музею зберігаються тисячі унікальних експонатів: крем’яні знаряддя праці палеолітичної доби, прикраси та зброя скіфського часу, хозарська колекція (деякі предмети з неї, до речі, зараз експонуються на виставці «Хозарська мозаїка: історичний феномен»), предмети побуту козаків… Кожен із них — безцінне джерело знань про минуле нашого краю.
Дослідження свідчать: ще у XII столітті на теренах сучасного міста могло існувати давньоруське поселення або переправа через Дніпро. Тут пролягали торгові шляхи, будувалися укріплення, кипіло життя. Історичний центр Кременчука — це територія, куди сходилися торговці, переправники, рибалки, ремісники. Зі сходу й заходу тяглися стежки, протоптані купецькими караванами, а з півночі та півдня — човни, навантажені медом, хутром, сіллю та гончарними виробами. Переправа біля нинішнього Кременчука була як ворота: хто хотів перейти Дніпро, мусив ступити на цю землю.
У 2003 році під час археологічних розвідок було зафіксовано близько п’ятдесяти курганів у навколишніх селах і на околицях міста. Деякі з них височіли понад людський зріст, оброслі кущами й деревцями, інші ледь помітні, стерті часом, плугом та дощами. Колись тут кочували племена — скіфи, сармати та інші. Вони хоронили своїх воїнів і вождів, кладучи в могили мечі, прикраси, посуд. Кургани були й маяками, і оберегами, мандрівники бачили їх здалеку й знали, що тут, над Дніпром, живуть люди.
Особливе місце в історії кременчуцької археології займають дослідження 2004 року. Тоді, під час охоронних розкопок, археологи виявили низку унікальних предметів: фрагменти гончарного посуду XVII–XIX століть, елементи печей, металеві вироби побутового призначення, а також залишки давніх господарських споруд. Кожен знайдений уламок — це маленький фрагмент великого і складного пазла, який допомагає скласти більш-менш повну картину минулого міста.
У 2008 році на вулиці Коцюбинського археологи натрапили на залишки Преображенської церкви, яка колись була важливим духовним центром міста. Було знайдено кам’яні підмурки споруди, які колись були основою церкви; фрагменти підлоги, ймовірно, кахельної, що вказує на високий рівень оздоблення храму; особливу увагу привернули сліди старовинного кладовища, розташованого поруч із храмом. Дуже цікавими виявилися залишки житлового будинку другої чверті XVII ст., де знайдені фаянсові вироби із турецьких центрів (Ізник і Кютаг’я), турецькі люльки, чубуки, бронзовий перстень, срібні хрестики, підковки до жіночого взуття. Це археологічне відкриття стало не лише підтвердженням багатої історичної та духовної спадщини Кременчука, але й нагадуванням про важливість збереження пам’яток минулого.
Відкриття 2018 року в центрі Кременчука стало несподіваним. Під час будівельних робіт — прокладання нового водогону між територію Придніпровського парку та Придніпровською залізничною лікарнею – екскаватор торкнувся культурного шару, який століттями був під товщею грунту. Із глибини археологи підняли предмети, що колись були звичайними у побуті людей, а тепер перетворилися на цінні свідки історії.
Серед знахідок — уламки димлених макітер, полив’яні тарілки із зеленим квітковим орнаментом. Серед дрібніших, але не менш промовистих артефактів, був кремінний кресальний камінь — інструмент для висікання іскор, яким користувалися, щоб розпалити вогонь. Його поява у шарі знахідок нагадує про побутову практику, що існувала до поширення сірників. Окремою загадкою стала свинцева куля — ймовірно, з мушкета чи іншої вогнепальної зброї. Вона може свідчити як про воєнні події, що торкалися міста, так і про мисливські традиції. Таким чином, ці предмети створюють своєрідний портрет життя Кременчука минулих століть: від домашніх трапез та гончарних традицій — до технологій добування вогню й відлуння військової історії. Також було знайдено частину складеного купкою не в анатомічному порядку кістяка людини. Він належав чоловікові у віці 50–55 років. Випадкові будівельні роботи перетворилися на невелике археологічне відкриття, яке додає ще один штрих до багатовікової історії міста.
Археологічні дослідження виходять далеко за межі міста. У Кременчуцькому районі, до того, як тут з’явилося сучасне водосховище, були знайдені сліди поселень скіфського періоду, черняхівської культури, а також давньоруське городище літописного міста Воїнь — колись важливого пункту на Дніпрі. Біля Устимівки та Градизька виявлені артефакти золотоординської доби XIII–XIV століть, що підтверджують присутність цих завойовників на наших землях.
Кременчук — це не лише сучасний промисловий центр із мостами та заводами. Це — живий літопис, у якому кожен шар землі зберігає історії поколінь. Завдяки наполегливій праці археологів ми можемо не лише прочитати ці сторінки, а й побачити, відчути і зрозуміти наше коріння.
Колектив Кременчуцького краєзнавчого музею щиро вітає всіх археологів із професійним святом! Бажаємо нових відкриттів, сміливих експедицій та визнання вашої важливої праці.
Хай кожна знахідка стане ключем до ще однієї таїни історії!
Науковий співробітник Марія Коваленко
TRX / USDT (TRC20)
