(Колишня Катеринославська, Леніна.)
Довжина вулиці Макаренка — 1800 метрів.
Довжина вулиці Республіканської — 2500 метрів
Крюків, розташований на півострові, утвореному рукавами та річищами Дніпра, із самого початку був приречений на лінійну структуру забудови. В її основі лежали дві вулиці, що пролягали майже паралельно одна одній і з’єднувалися численними провулками. Одна з них вважалася центральною і згодом отримала назву Херсонської, а інша — Катеринославської.
Виникнення Катеринославської вулиці припадає на другу половину XVIII століття. У цей час на березі Дніпра, на стрілці Крюківського півострова, знаходилася Соляна площа, за нею виднілися будівлі першої роти Жовтого гусарського полку та його головний штаб. За розташуванням гусарів знаходився казенний сад, про який професор Петербурзької академії наук В. Зуєв, побувавши в Крюкові у 1781 році, писав: «… великий казенний сад для динь і кавунів, при якому посаджено і кілька плодових дерев, а крім того, старанням призначеного до нього садівника Білава з Бранденбурга, розведено чимало з іноземних рослин та інших малоросійських для дому овочів». Далі він розповідає про дивовижний глечикоподібний гарбуз, який місцеві жителі використовують замість пляшки, про величезні дині та кавуни, що постачалися навіть до царського столу. Одного разу на обід до губернатора привезли з крюківського саду кавун вагою 43 фунти, тобто 17 кг 300 г.
Зоря нової російсько-турецької війни, що займалася, перетворює Кременчук і Крюків у 80-х роках XVIII століття на величезний військовий склад. Тут зосереджуються військові запаси та резерви для майбутньої битви. У саду і навколо нього розташовуються численні установи Головного комісарського і Херсонського депо, провіантські магазини Малоросійської казенної палати. За розпорядженням Г. Потьомкіна біля саду поспіхом будують дерев’яні комори для зберігання мундирів, амуніції та зброї.
Після заснування міста Катеринослава до нього з Крюкова прокладається нова поштова дорога. А оскільки вона починалася з описуваної вулиці, то вулиця незабаром стала називатися Катеринославською. На початку XIX століття вона простяглася від Соляної площі до повороту біля Успенської церкви.
Серед визначних місць, розташованих на вулиці, як свідчить план 1827 року, слід відзначити: Кременчуцьку комісаріатську комісію, що зайняла територію казенного саду, поліцейський з’їжджий двір, що містився поруч, і трохи далі, між провулками Салганним та Банним, стару дерев’яну парафіяльну Покровську церкву, споруджену в 1740–1745 роках. Наприкінці вулиці, за межами посаду, розкинувся великий цвинтар.
Прокладена на початку 1870-х років через Крюків залізниця практично відрізала Катеринославську вулицю від решти посаду. Усі адміністративні установи залишилися на Херсонській вулиці, туди поступово переміщуються крамниці й торгові лавки. Закривають соляні комори на площі, міліє, а згодом і зовсім припиняється потік чумацьких возів. Катеринославська вулиця порожніє і перетворюється на затишну мирну міщанську провінцію.
Певне пожвавлення настає на вулиці наприкінці XIX століття. У цей час вона значно подовжується за рахунок приєднаних до посаду Крюкова селищ і сіл, що лежали на Катерининському поштовому тракті — Костроми, Димурівки, Раківки. Тут жили переважно майстрові, робітники, дрібні ремісники.
Розвитку Катеринославської вулиці сприяло будівництво в Крюкові наприкінці XIX століття Головних вагонних майстерень Харківсько-Миколаївської залізниці. Проєкт майстерень 1896 року передбачав спорудження не лише виробничих корпусів, а й селища для робітників із великою площею в центрі та будівлею школи-церкви на ній. Будівництво Колонії (так називалося селище) розпочалося лише 1917 року.
В епоху капіталізму з’являються на вулиці й інші промислові підприємства: Кременчуцьке товариство паперової та лісопильної справи (1886 рік), котельно-мостовий і механічний завод С. Лабунського та І. Барського (1899 рік), товариство чавуноплавильних заводів (1905 рік) і канатний завод В. Краснокутського (1905 рік).
Збільшувався, зростав Крюків, і разом із ним росло місто мертвих — Крюківський цвинтар. Для нього на прохання місцевої громади міський архітектор О. Нествіцький складає проєкт мурованої церкви, призначеної виключно для відспівування померлих і виконання обрядів, пов’язаних із похованням. У 1877 році Успенська кам’яна одноверха церква була урочисто освячена. У 1897 році поруч із церквою коштом крюків’ян Дмитра та Євдокії Саніних будується церковнопарафіяльна школа.
Після Жовтневої революції 1917 року Катеринославська вулиця отримує ім’я В. Леніна. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років, коли розпочинається реконструкція вагонобудівного заводу, на вулиці пожвавлюється будівництво. На Раківці споруджується чотириповерховий житловий будинок для працівників заводу, неподалік від нього — школа ФЗУ. У 1939 році на землях колишньої Димурівки будується триповерхова будівля школи.
Перші післявоєнні роки з їхньою бурхливою будівельною діяльністю мало торкнулися вулиці Леніна. У 1959 році вулиця ще раз змінює назву і стає Республіканською. У цей час центр житлового будівництва в Крюкові зміщується з вулиці К. Лібкнехта на вулицю Республіканську. Тут у районі Раківки та Дальньої Раківки формується новий мікрорайон.
У 1967 році на розвилці Республіканської та Червоноармійської вулиць, де створювався підцентр житлового мікрорайону, було збудовано кінотеатр «Ювілейний». На невеликій площі перед ним передбачалося встановити пам’ятник А. Макаренку, але здійснити це не вдалося.
У 1987 році у зв’язку зі святкуванням 100-річчя від дня народження А. Макаренка вулиця Республіканська була розділена на дві частини: від проїзду під залізничним мостом біля будівель інтендантського складу до повороту біля Успенської церкви вулиця отримала ім’я А. Макаренка, за рештою частини збереглася назва Республіканської.
Література:
1. «Вулицями старого Кременчука»
А.М. Лушакова, Л.І. Євселевський 2001 рік
TRX / USDT (TRC20)
