Його збудували у 18 столітті на розі сучасної вулиці Миколаївський (колишня Артема) та Пролетарської. Це була кам’яна двоповерхова будівля, Г-подібна у плані, проста архітектура з аскетично скромними фасадами. Про умови роботи на заводі розповів світу вражений венесуелец Ф. Де Міранда, який гостював у Кременчуці в 1787 році. Тут він побачив робітників-каторжників з відрізаними носами та страшними таврами на обличчях.
Незабаром завод купує Масленников, а на початку 19 століття, після його закриття, будинок знову викуповує державу для сукняної фабрики. Але потім її влаштували на Київській вулиці; у будівлі колишнього цукрового заводу розміщують шпиталь, а з другої половини 19 століття — військові казарми, які в народі називалися «цукровими».
Під час повені 1917 року будинок сильно постраждав і лише 1929 року відновлюється під житло для робітників кооперативу імені 1905 року. У такому вигляді він зберігся і сьогодні.
Матеріали книги Вулицями старого Кременчука, А.М.Лушакова, Л.І.Євселевський
P.S. Старих світлин будівлі не знайшлося. Якщо хтось має у колекції, поділіться, буде чудовий додаток до статті.