» Дореволюционный Кременчуг

Воспоминания Левда Александра Михайловича
2
Всего: 259, Категорий: 16, Просмотров: 796935
Цирк Андро Чинизелли в Кременчуге

Автор: Виктор Саранча

В конце 1914 года на Красной площади Кременчуга начал свою работу цирк Андро Чинизелли. В преддверии нового 1915 года афиши анонсировали выступление японской придворной труппы Ямосаки-сан, «исполняющей обрыв под куполом цирка». Кроме того «непобедимая дама-Геркулес будет держать на груди оркестр, играющий марши». 

17 января 1915 года в цирке состоялось открытие международного чемпионата по французской борьбе, организованного известным российским атлетом, борцом и литератором, главным редактором журнала «Геркулес» И.В.Лебедевым ("дядей Ваней"). 

Деятельность земств и общественных организациях Полтавской губернии в деле помощи беженцам Первой мировой войны

Саранча В. І.  Діяльність земств і громадських організацій Полтавської губернії у справі допомоги біженцям Першої світової війни / В. І. Саранча // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2015. - вип. 44, том 1. - С.102-105.

Автор: В. І. Саранча

УДК 94 (477.53) (100) «1914/17» : 31

В даній статті досліджено причини появи на території Російської імперії під час Першої світової війни масового руху біженців і дії держави з організації їх соціального захисту. Розглянуто основні напрями діяльності земств і громадських організацій Полтавської губернії, спрямованих на вирішення проблем біженців. Особливу увагу приділено аналізу динаміки чисельності й соціального складу біженців, які оселилися на території Полтавщини. Здійснено спробу визначити характер взаємовідносин між біженцями і корінним населенням краю.

Ключові слова: Перша світова війна, біженці, Полтавська губернія, земства.

Еврейское население Полтавской губернии накануне Первой мировой войны

1.Саранча В. Єврейське населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни / В. Саранча // Волинські історичні записки : зб. наук. пр. / Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. – Житомир : Полісся, 2013. – С. 123–130

Автор: Віктор Саранча (м. Кременчук)

УДК 355.014(477.53): 94 «1914/18»

У статті проаналізовано сучасну вітчизняну історіографію історії єврейського народу, сформовано соціально-демографічну характеристику єврейського населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни.

Ключові слова: єврейське населення, Полтавська губернія, Перша світова війна

Трансформація «радянської» ідентичності та руйнація традиційного соціокультурного середовища вивели населення України на тернистий шлях пошуку нової самоідентифікації. У перші роки незалежності супутниками даних процесів стали конфлікти на конфесійному ґрунті, зростання проявів етноцентризму, поява націонал-радикальних політичних партій і рухів. Усі складнощі й протиріччя перехідного періоду в українській історії знайшли відображення у статистиці міграційного руху у 1990-ті рр. 

Дисциплина в Кременчугском гарнизоне

Джерело: Саранча В. Стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні під час Першої світової війни / В. Саранча // Пам’ятки. – 2011. – Т. 12. – С. 13–22.

УДК 355.133.4(477.53-21): 94 «1914/18»

Саранча Віктор

У статті проаналізовано історіографію заворушення серед військовослужбовців на Кременчуцькому розподільному пункті у жовтні 1916 року, науково обґрунтовані переваги використання сучасних підходів та методів щодо дослідження даної проблематики. Подані до публікації документи характеризують стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні та Одеському військовому окрузі на початку Першої світової війни, дають уявлення про настрої і соціальну поведінку військовослужбовців в даний період.

Ключові слова: Кременчуцький гарнізон, розподільний пункт, Перша світова війна, військова дисципліна

Військовополонені Першої Світової війни в кременчуцькому гарнізоні

Джерело: Саранча В. Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні / В. Саранча // Краєзнавство : наук. журнал. – 2011. – № 4 (77). – С. 84–92.
УДК 355.415.8(477.53-21): 94 «1914/18»
Віктор Саранча (м. Кременчук)

Майже сто років відділяє нас від початку однієї з найтрагічніших сторінок в історії людства Першої світової війни. Цей глобальний конфлікт змінив напрям цивілізаційного руху, дав поштовх для розвитку в ньому негативних тенденцій, які призвели до загострення кризи буржуазно-ліберальної ідеології. Подібні процеси найбільш яскраво спостерігаються в методах і засобах, які застосовувалися під час війни при вирішенні проблем гуманітарного характеру, таких як: біженство, примусові депортації, утримання військовополонених тощо. Сумний досвід Першої світової в сфері ігнорування норм міжнародного права та дегуманізації суспільної свідомості став характерною ознакою для всіх наступних війн ХХ століття.

История Кременчугских артиллерийских складов

Автори:


Саранча Віктор Іванович - к.і.н., доцент кафедри українознавства Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Бенедик Тетяна Ігорівна - студентка 3 курсу Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського


Функціонування у Кременчуці артилерійських складів Одеського військового округу (далі – ОдВО) залишається малодослідженою сторінкою регіональної історії. Відомості про їх будівництво і важливе значення міститься у дослідженнях Ф. Ніколайчика [1] і П. Бучневича [2]. У дореволюційних пам’ятних книжках і адрес-календарях Полтавської губернії розміщено інформацію щодо структури Кременчуцьких артилерійських складів та їх керівний склад [3]. Історії Кременчуцьких артскладів не приділялася увага у працях радянських науковців і краєзнавців. Лише на початку 2000-х рр., після їх розформування, у місцевих ЗМІ з’явилася низка публікацій, присвячених не стільки артилерійським складам, скільки майбутній долі території, яка залишилася місту після тривалого перебування на ній об’єктів військової інфраструктури. 

Заходи по укріпленню берегової лінії і поглибленню та виправленню русла біля Кременчука

Дев’ятнадцяте століття перетворило Кременчук з невеликого торгівельного містечка у місто із розвинутою економікою, банківською системою, крупними промисловими підприємствами, у відомий в різних губерніях Російської імперії транзитний вузол.

Такому перетворенню сприяло, перш за все, існування  великої водної транспортної артерії – Дніпра. Стрімким кроком  в розвитку судноплавства і росту вантажообігу водних перевезень дніпровським шляхом була поява парового флоту. У другій половині ХІХ ст. пристань Кременчук вже посідала провідні позиції в торгівлі і пасажирському перевезенні Дніпром. Будівництво залізниці і мосту через Дніпро тільки підштовхнуло розвиток судноплавства, завдяки залученню пристані до єдиної транспортної мережі країни.  З 60-х років і до кінця ХІХ ст. кількість пароплавів на річках Дніпровського басейну зросла майже в 6,5 разів. 

Кременчугский металлургический завод 1897-1902 гг.

Кременчугское чугуноплавильное общество действовало с 1895 года.

Покрытия трех цехов и доменная печь были спроектированы Владимиром Григорьевичем Шуховым.

Завод работал на древесном угле.

В 1900 году было выплавлено 282 тыс. пудов чугуна.

Кременчугская земская больница

До революции судьбами самых обездоленных граждан России - престарелых, подкидышей, сирот - занимался Приказ общественного презрения, в ведении которого находились богадельни, приюты, больницы, именуемые богоугодными заведениями. В Полтавской губернии они учреждаются на основании именного указа императора Александра I Малороссийскому генерал-губернатору князю А. Куракину от 20 июля 1803 года в составе пяти отделений: Полтавского, Кременчугского, Пирятинского, Гадячского и Лубенского.

Старообрядці в історії Кременчука

Автор: Музиченко Н.В.

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІІІ СТ. - ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

Історія старообрядництва в Кременчуці почалася з другої половини 18 століття, коли місто стає центром новоствореної Новоросійської губернії і уряд шляхом пільг  залучає для освоєння нових земель різні етнокультурні і соціальні групи населення, в тому числі і старовірів. З 60-х  років XVIII  ст. до  Новоросії почали  переселятися  мешканці  стародубських  слобід з Чернігівської губернії (нині територія РФ). Так,  у 1767  році  зі слободи Климової було відпущено 25 чол., а  зі слободи Клинців – 22. Згодом частина цих переселенців опинилася і в Кременчуці – головному місті величезного Новоросійського краю [1].

Страница 1 из 3 1 2 3  »