» История Кременчуга

Федько Валентина Тимофіївна - до 100-річча с дня народження. фото 2004 року

Автор: Ірина ФЕДЬКО

Федько Валентина Тимофіївна - Заслужений  лікар України, Відмінник охорони здоров'я, колишній  директор Кременчуцького медичного училища (1949-1970 рр.), Почесна громадянка м. Кременчука.

Федько Валентина Тимофіївна  народилась 20 листопада 1913 року в м. Кременчуці, українка. Після закінчення в 1927 році школи-семирічки з 16 років працювала технічним секретарем робіткому «Вукооптранс», потім служила у відділі постачання заводу « Дормаш ». Після  закінчення робітничого факультету та курсів по підготовці в ВУЗ при медичному комбінату (на базі 1-ї Радянської лікарні) в 1935 році поступила на педіатричний факультет Харківського медичного інституту, якій з відзнакою закінчила в 1940 році. Після закінчення інституту працювала лікарем-педіатром  Кременчуцької дитячої лікарні. Після повернення в Кременчук у 1944 році очолила Кременчуцьку дитячу лікарню, працювала лікарем Будинку дитини. В ці ж роки Федько В.Т. була і міським педіатром.

Про першу післявоєнну зустріч кременчуцьких підпільників

Автор: Ірина ФЕДЬКО

 Плине час… 29 вересня 2013 року наше місто відзначало 70 років з дня визволення від німецько-фашистських загарбників. Написано багато книг, спогадів, історичних документальних нарисів. Імена учасників оборони Кременчука – ополченців, членів підпільних антифашистських організацій, що діяли в окупованому місті, воїнів – визволителів увічнені в бронзі і граніті пам'ятників, назвах вулиць та інше. Про героїчну боротьбу ополченців і підпільників Кременчука вперше було написано в книжці «Чуєш, Дніпре!» (1966 рік), автори Г.Барвінок, Л.Євселевський, П.Пустовіт, які, будучи членами комісії міськкому КП України по виявленню учасників підпілля, багато років вивчали архівні матеріали, збирали  документи і спогади про героїчну боротьбу кременчужан в період фашистської окупації. Внаслідок довгих розшуків вдалося знайти багатьох патріотів, зібрати цікаві документи. 

Організація міського самоврядування у Кременчуці 1917 року

Автор: Плаксій Тамара Миколаївна

Місцеве самоврядування, найбільш неполітична влада в будь-якій державі і суспільстві, все-таки повинно бути самостійним в Україні і діяти, як це і передбачається статтею 140 Конституції і Європейською хартією місцевого самоврядування. Власна відповідальність перед законом і громадою в інтересах розв’язання місцевих проблем – ось пріоритетні завдання органів місцевого самоврядування. Історичний досвід показує, що не завжди органи місцевого самоврядування залишалися поза політичними процесами, зокрема, надзвичайно політизованими вони були за доби національно-визвольних змагань українського народу (1917-1919 рр.). Про це яскраво свідчать архівні матеріали, дані періодичної преси щодо діяльності міської Думи Кременчука у зазначений період.

Особливості судноплавних умов на Дніпрі поблизу Кременчука

Автор: Соколова Ірина Михайлівна 

Серйозне та глибоке вивчення гідрології нашої країни почалося у другій половині ХІХ століття. Це було викликано бурхливим розвитком капіталізму, що, в свою чергу, спонукало розвиток водного та залізничного транспорту. Залізниця Росії того часу тільки набирала обертів, тому водний транспорт займав провідні позиції. 

Дніпро, який був однією з найбільших річок Росії, займав надзвичайно вигідне географічне положення, прорізаючи дев’ять російських губерній. Але, будучи одним з найдовших водних шляхів сполучення, він значно поступався по кількості перевезень вантажу та пасажирів  іншим річкам Волзько-Невського сполучення. Проблему в цьому питанні створювала велика кількість кам’яних забор, перекатів, мілин і особливо порогів у руслі річки, тому відомий шлях «из варяг в греки» був у торгівельно-економічному відношенні значно обмеженим і низькорентабельним.

Князь Багратион на Бородинском сражении

Перебирая одну из папиных папок, я наткнулась на интересный материал. Папа собирал его,чтобы написать статью к 200 – летию войны Росии с Наполеоном. К сожалению, он ее не закончил. 

Алиса Евселевская.

Автор: Л. И. Евселевский

В предверии войны между Россией и Францией настроение жителей Кременчуга как и всей Украины было неоднозначно. Одни связывали свои надежды с Наполеоном. Так крестьяне мечтали о свободе от крепостничества и о восстановлении казачества. Некоторые дворяне были увлечены прогрессивным законодательством («Кодексом Наполеона»),  думали об автономии или даже независимости Украины и готовы были поддержать Наполеона. Большинство дворян боялись утратить то, что имели, боялись поддержки Францией поляков, восстановления Речи Посполитой, освобождения крестьян, гонений против церкви. Это заставляло их верно служить России.

Кременчуччина - козацький край в українській історичній науці

Автор: Терещенко Володимир Володимирович 

В умовах розбудови незалежної української держави і пов’язаних з нею процесів пробудження національної свідомості та духовного відродження українського народу особливого значення набуває дбайливе ставлення до історико-культурної спадщини.

Останнім часом науковці досить часто звертаються до історії козацтва, адже цей суспільний стан є уособленням кращих рис українського народу. Проте, бракує краєзнавчих досліджень з названої проблематики по окремих регіонах, зокрема Кременчука та його околиць, що безпосередньо пов’язані з розвитком козацтва. 

Мета названої статті - проаналізувати наукові праці українських вчених, які присвячені історії нашого краю XVI-XVIII століть

Джерельною базою дослідження слугують твори українських істориків, як дореволюційних так і сучасних.

История общин старообрядцев в Кременчуге

Автор: Коваленко Елена Владимировна                                                                              

Древнеправославное христианство, более известное как старообрядчество, зародилось в России в середине XVII в.  Причиной его появления стал раскол, возникший в Русской православной церкви в результате реформы патриарха Никона. Противники этой реформы, в результате преследования, вынуждены были переселяться в отдаленные районы государства или за ее пределы, в том числе и в Украину. Сначала они селились в северо-восточном регионе, а в XVIII в. стали продвигаться на Правобережье и Юг [13].

Однако, к сожалению, сегодня мы не имеем более-менее комплексного исследования, посвященного проблемам существования этой концессии на территории нашего края. Его наличие, возможно, помогла бы решать современные проблемы межконфессиональных отношений в регионе.

Кременчугский колхозный базар 1941-1945 гг. Воспоминания старожила.

Автор: Потапенко Петр Сергеевич

Вопрос на засыпку: какое в городе значимое, самое интересное, характерное место? Как по мне, здесь можно и не думать: это место - базар.

Перед войной наш базар занимал большой участок земли, которая была обозначена на планах XIX в. как «Александровская Базарная площадь г. Кременчуг». Базар упирался своими боками в целые кварталы улиц, которые его окружали: Пролетарская - Запад; Первомайская - южная сторона (бывшая Александровская улица, от которой название рынка), Шевченко - восточную сторону и Свердлова - северная сторона. Базар имел, как и сейчас, почти квадратную форму. Все стороны квадрата были застроены деревянными ларьками, киосками, скамейками, магазинами и т.п. По углам этого квадрата, как и сейчас, были вход-выход с калитками. Главный вход располагался на углу улиц Первомайской и Шевченко. Здесь находились широкие ворота, в которые можно было заехать подводой или машиной, и две калитки. Все из дерева: ворота, над ними верх аркоподобной формы, прозрачно фигурного фасона из квадратных рельсов. На арочной дуге спереди была надпись «Колхозный базар», по бокам прибиты красные флажки и еще что-то подобное. Позже вход и ворота перерабатывались, однако тоже были из дерева.

Л.И. Евселевский - Воспоминания о школьных годах (1935-1941)

Мне было 7 лет, когда в июне 1935 года моя старшая сестра Роня, отвела меня в  школу № 9, где она училась. До 1935 года детей принимали в школу в подготовительные классы с 7 лет. В 1935 году подготовительные классы ликвидировали, а в 1-й класс брали с 8 лет.  Сестра стала упрашивать, что бы меня взяли в 1-й класс. Устроили мне небольшой экзамен. Считать я уже умел до ста, складывать и отнимать. Знал алфавит и слабо, но читал.  После этого собеседования меня записали в 1-й класс. 

Днепр Моего Детства или Летний Отдых на Днепре конец 60-х-начало 70-х гг.

Автор: Алиса Евселевская

Посвящается маминому брату Грише.

Днепр. Красивый и неповторимый Днепр. Мое детство и юность прошли в городе Кременчуге, который расположился по обе стороны Днепра. Я всегда любила летнее время. Начинались каникулы у моей сестры, и у моих двоюродных и троюродных  братьев и сестер. Это было время семейных сборов на Днепре. Детство убежало безвозвратно. Давно нет с нами моего самого любимого дяди – дяди Гриши. Уже не поеду кататься на лодке с дядей Люсиком, не будет читать свои стихи дядя Давид. Они сражались на фронте в Великую Отечественную войну, вернулись домой с ранами на теле и в душе, но при этом любили жизнь, радовались ей и учили нас ценить, то, что мы имеем.

Страница 3 из 9 «  1 2 3 4 5 6 7  »