Allegro «Європейського концерту»

(До 200-річчя закінчення Наполеонівських воєн)

2015 рік багатий на ювілейні дати пов’язані з воєнною історією. Свого часу непересічною подією для європейської спільноти стало закінчення Наполеонівських воєн (1799-1815 рр.). Поширення кризових явищ у Євросоюзі й світі підвищують актуальність дослідження історії цього періоду і, в першу чергу, його ролі у формуванні нової системи колективної безпеки у Європі.

Метою даної роботи є висвітлення святкування ювілею 200-річчя закінчення Наполеонівських воєн і визначення його місця у культурній пам’яті населення Євросоюзу. 

Закінчення воєн Наполеона І (1799-1815 рр.) ознаменувалося утворенням Віденської системи міжнародних відносин («Європейського концерт») – структури міждержавних відносин в Європі, яка проіснувала з серйозними модифікаціями до Першої світової війни. Вона базувалась на спільній згоді найбільш могутніх європейських монархій відносно територіального і політичного статус-кво в Європі і виключала можливість появи одного безсумнівного лідера [1].

У процесі своєї еволюції Віденська система пройшла п’ять етапів розвитку, перший з яких – становлення (1814-1815 рр.) можна охарактеризувати як «allegro Європейського концерту». Саме цей період, який тривав трохи більше року, сповнений швидким темпом і насиченістю подіями:

• Віденський конгрес,
• Сто днів Наполеона,
• Битва при Ватерлоо,
• укладення «Священного Союзу».

Після розгрому наполеонівської імперії, 30 травня 1814 р. підписано Паризький мир між Францією і країнами-учасницями шостої антифранцузької коаліції. Він передбачав скликання у столиці Австрії конгресу всіх європейських держав. Офіційні його засідання почалися 1 листопада 1814 р. й закінчилися 9 червня 1815 р. До Відні прибуло 216 представників усіх європейських держав (за винятком Османської імперії) на чолі з переможцями Наполеона – Росією, Великою Британією, Пруссією й Австрією [1].

20 березня 1815 р. після втечі з Ельби Наполеон Бонапарт тріумфально увійшов у Париж – почався другий етап його правління у Франції, котрий отримав назву «Правління 100 днів» (20 березня-22 червня1815 р.). Союзники, налякані звісткою про повернення Наполеона до влади, створили сьому антинаполеонівську коаліцію. 18 червня 1815 р.біля Ватерлоо (сучасна Бельгія) армія Наполеона була розбита, і 22 червня він повторно зрікся престолу. Покинувши Францію, Наполеон добровільно прибув на англійський військовий корабель «Беллерофонт» в порту Плімута, розраховуючи отримати політичний притулок у своїх давніх ворогів – англійців.

Варто відзначити, що попередні ювілейні дати закінчення Наполеонівських воєн не мали широкого суспільного резонансу. У 1915 р.сторіччя історичних подій затьмарили бойові дії Першої світової війни. У той же час, у рамках підготовчих заходів у 1912 р. у на полі битви при Ватерлоо французи побудували гігантську кругову панораму з довжиною полотна в 110 і висотою 12 метрів [2].

На 150-ти річний ювілей (1965 р.) припадає загострення стосунків Франції з партнерами по НАТО. Для запобігання рецидиву у французів «історичної травми» святкування перемоги антифранцузької коаліції при Ватерлоо вирішили не проводити. До того ж занепокоєння викликала ймовірність виступів фламандських націоналістів Бельгії, які б могли використати ювілей для активізації своєї боротьби за автономію [2]. 

Питання історичної пам’яті і єдності Європи стали на порядок денний і напередодні 200-річного ювілею закінчення Наполеонівських воєн. Так, на початку червня 2015 р. Міністерство фінансів Бельгії заявило про випуск ювілейних монет номіналом 2,5 євро на пам’ять про битву при Ватерлоо. До того Бельгія випустила монети номіналом 2 євро на суму 180 тис. євро, проте після заперечення з боку Франції була вимушена знищити їх. Офіційний Париж заявив, що випуск таких ювілейних монет може викликати «непередбачувану реакцію у Франції» і відродити непотрібні суперечки, які ускладнять рух Європи до єдності [3].

Згідно до опитувань, більшість сучасних європейців не мають поняття хто брав участь у битві при Ватерлоо 18 червня 1815 р. 28 відсотків британців знають, про битву, але не знають, що її виграв їх співвітчизник Велінгтон, хоча його ім’я носять 120 міст і селищ від Канади до Нової Зеландії. У той же час у Німеччині респондентам практично невідомо про найважливішу роль у битві прусського фельдмаршала Блюхера, а 80% туристів, які приїжджають на поле битви, переконані, що перемогу отримав Наполеон [4].

У Франції ж поразка Наполеона при Ватерлоо є найбільш відомою битвою за участі імператора, тоді як про його численні перемоги говорити не прийнято. Це приклад сучасного підходу до історії у Франції, де культивується відчуття національної провини і розкаяння [5]. 

За даними преси у 2015 р. Велика Британія витратить один мільйон фунтів стерлінгів (трохи більше двох мільйонів доларів) на святкування 200-річчя битви при Ватерлоо у Бельгії. Велика частина коштів буде спрямована на будівництво меморіалу британським солдатам, загиблим у битві, а також на реконструкцію місця історичної битви [6].

Основні урочистості, присвячені останній битві Наполеона І відбулися у Бельгії з 18 по 21 червня 2015 р. Протягом чотирьох днів на площі в декілька десятків квадратних кілометрів була розгорнута безпрецедентна за своїми масштабами для Ватерлоо реконструкція основних батальних сцен битви. Участь у ній взяли 5 тисяч піхотинців, 360 кавалеристів і близько 100 гармат, для яких заготовлено 2,5 тонни пороху. 

Бельгійське телебачення транслювало всі основні події свята в прямому ефірі. Крім святкових заходів відбулася й церемонія пам’яті полеглих у битві при Ватерлоо, в якій загинули 46 тис. осіб. Серед почесних гостей святкувань – представники всіх монархічних династій Європи, включаючи британського наслідного принца Чарльза і його дружину. Представництво Франціє було обмежено Послом у Бельгії [7]. 

Таким чином, аналіз ювілеїв закінчення Наполеонівських воєн дає змогу говорити про високий рівень їх заполітизованості. Варто відмітити наявність значних лакун у історичній пам’яті мешканців європейських країн. Незважаючи на велику історіографію проблеми дослідження проблематики Наполеонівських воєн і культурної пам’яті про них має перспективні напрями, зокрема участь у цих подіях українців.

Література

1. Коппель О. А.  Віденська система міжнародних відносин. / О. А. Коппель, В. В. Копійка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://helen-koppel.narod.ru/04.htm.
2. Лучшее поражение Наполеона. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL:http://www. kommersant. ru/doc/2752463. – Назва з екрану.
3. Хвостик Е. Битва при Ватерлоо потянула на €2,5, / Е. Хвостик // Коммерсантъ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.kommersant.ru/doc/2744486. – Назва з екрану.
4. Лучшее поражение Наполеона. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL:http://www. kommersant. ru/doc/2752463. – Назва з екрану.
5. Війна 1812 року: погляд з Франції. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://1812.org.ua/2012/11/1812-frantsuzski-pogliad/. – Назва з екрану.
6. Юбилей битвы при Ватерлоо отметят за $2 млн. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.dni.ru/economy/2013/6/27/255113.html. – Назва з екрану.
7. У Бельгії проходять святкування 200-річчя битви при Ватерлоо. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.ednist.info/news/17315. – Назва з екрану.