У двох невеликих залах розмістилися сотні найцінніших і найцікавіших експонатів. За 2-3 години не можна уважно й детально ознайомитися з усім, що є навкруги. Молодий, нещодавно створений Кременчуцький краєзнавчий музей має прекрасні наочні зразки кераміки, історії археологічних розкопок, відділ природи і т. д.
При вході у другий зал по обидва боки стоять дві великі китайські вази. Вази зроблені з міді й покриті тонким наметом емалі. На емалі, мов живі, намальовані квіти, китайські дракони, чудові малюнки. Кожний візерунок окантований тонесенькою смужкою міді. В музеї є багато інших красивих виробів народів Сходу, Єгипту. Вражають тонкістю своєї роботи найцінніша мармурова статуя Венери, зроблена невідомим майстром багато років тому. Не менш прекрасні бюсти Аполона і Афродіти.
Ми йдемо до відділу історії. Все, що тут є, знайдено в Кременчуцькому і околишніх районах. Величезні клики мамонта довжиною понад метр, не так давно були знайдені в крюківських гранітних кар’єрах. У Новогеоргіевському та Кременчуцькому районах при раскопках на невеликій глибині буди знайдені зуби та кістки мамонта. На березі Дніпра були знайдені зуби кита.
Всі ці археологічні знахідки являють собою не малий інтерес для археологів і істориків. Все це заслуговує на виключну увагу при вивченні глибокої давньої історії нашого району.
У музеї є спеціальний відділ кераміки. Тут можна побачити колекцію керамічних виробів наших предків, що колись жили на території нашого району. Ось ніж, скребки, голки, терка для зерна, наконечники для стріл – все зроблено з каміння.
До 200 різних видів каміння є в нашому районі. Навряд, чи багато хто з кременчужан знає про це. В музеї є ціла колекція всіх цих каменів. Мало, напевно, відомо кременчужанам про те, які види птиць є в районі. Можливо, дехто і здивується, якщо налічить їх в музеї понад 60 різноманітних видів.
Багато уваги привертають і ряд інших експонатів. Приміром, тут є 2 гігантських роги оленя, що знайдені рибаками в Дніпрі. Не меншу цінність уявляють собою гармати часів Петра Першого, що теж знайдені в Дніпрі. Гадають, що понад 200 років тому тут проходили війська Петра Першого, йдучи війною на шведів.
Коли оглянути весь музей, то скоріше виникає вражіння, що це виставка речей, при чому не цілком оформлена. На більшості експонатів немає ніяких пояснень. Відвідувач, коли не мав наукового працівника, про все повинен догадуватись сам. Але все це аж ніяк не зменшує цінності всіх речей, що тут зібрані.
Здавалося б, що відділ народної освіти повинен був виключну увагу приділити музею. Проте, зав. відділом наросвіти тов. Промітний жодного разу там не був і навряд чи знає, де музей міститься.
Останнім часом працівники музею почали утворювати спеціальну виставку промисловості району. Це добра ініціатива. Ряд підприємств міста, вагонобудівний завод, мангинобудівний завод ім. Сталіна, штампзавод, махоркова, тютюнова, сукняна, дзеркальна і кондиторська фабрики вже представили свої експонати. Та все це зроблено похапцем. Приміром, у відділі вагонобудівного заводу ніяк не можна побачити процес виробництва, ознайомитись з продукцією заводу. Незмістовно зроблені відділи машбудзаводу ім. Сталіна, дзеркальної і кондиторської фабрики. Інші підприємства, давши по одному примірнику з виробленої ними продукції, заспокоїлись, вважаючи, що відвідувачеві буде все ясно, що він залишиться задоволеним.
Інтерес трудящих до ознайомлення і вивчення краєзнавства свого району виключно великий. Ось чому особливу увагу набирає відкриття краєзнавчого музею в Кременчуці. До цього часу наше місто не мало свого музею. Окремі цінні експонати були розкидані в педінституті і інших установах. Це привело до того, що протягом останніх років таємничо зникло багато найцінніших історичних експонатів. В педагогічному інституті ці експонати розкрадалися з „благословення” кол. директора Кірси. А те, що випадково залишилось і не було розкрадено, інститут тепер відмовляється віддати музею. Місто повинно мати свій краєзнавчий музей. І музей добрий, яким ми могли б пишатись! Це справа, у першу чергу, міськради і відділу народної освіти. Адже до цього часу міська рада не домагається розширення музею, не допомагає в придбанні нових експонатів, забезпечення музею кваліфікованими науковими кадрами. На придбання експонатів міською радою асигновано анекдотичну цифру в сумі 600 карб. А на рік музею необхідно найменше 150 тис. карб. для того, щоб він міг розвинутись, прийняти відповідний вигляд.
В створенні доброго краєзнавчого музею повинні прийняти активну участь і громадські організації міста. Треба допомогти музеєві придбати і знайти різні цінні експонати, як з художнього, мистецького боку, так і з боку історичного.
Щодня, починаючи з самого відкриття, музей відвідують сотні громадян – робітники, колгоспники, службовці, вчителі, лікарі, інженери, наукові працівники. Цікавляться особливо ним і наші діти – піонери і школярі, які приходять з блокнотами і олівцями, ненаситні в опануванні знаннями, пропонують свої послуги. Це все свідчить про великий інтерес трудящих до музею. Це зайвий раз говорить, що музею треба створити всі найкращі умови для розвитку.
Автор: Юдін. О.
Газета: Робітник Кременчуччини – 1937 рік
Якщо Ви хочете бачити Ваші фотографії на сайті, звяжіться з адміністрацією
Якщо Ви є власником фотографій опублікованих на сайті і не бажаєте, щоб вони тут публікувалися - звяжіться з адміністрацією.
