Колишня Херсонська, Карла Лібкнехта, Карла Маркса
Знаходиться між бульваром Пушкіна і вулицею Пролетарської (нині Небесної Сотні). Простягається від вулиці Воровського до вулиці 1905 року.
Довжина вулиці 1100 метрів.
Сучасна вулиця Лейтенанта Покладова (колишня Карла Маркса) – одна з найстаріших кременчуцьких вулиць, прокладена за планом 1774 року, була сполучною ланкою між лівим і правим берегами Дніпра, між Кременчуком і Крюковом.
Саме на цю вулицю виходив перший наплавний міст, побудований в 1770 році. На його утримання казна виділяла щорічно від 5 до 7 тис. Рублів.
У 1789 році губернські установи переводяться з Кременчука до Катеринослава, незабаром туди ж відправляється і кременчуцький міст. Переправа знову стала здійснюватися на човнах і дубах. Пролетки, екіпажі, поштові трійки, чумацькі валки заповнили передмостової простір, чекаючи своєї черги переправитися на правий берег. Іноді купці простоювали по 3 тижні, несучи колосальні збитки. Все це боляче вдарило по кременчуцької торгівлі та міському бюджету.
У 1797 році міський голова Ф.Прівалов умовив кременчуцького купця Воронкова побудувати новий наплавний міст. Він складався з 150 плотів, кожен пліт – з 12 колод завдовжки 10 метрів. Для потреб переправи були виділені додатково 6 поромів, 6 дубів і 1 шлюпка. Цей міст служив кременчужанам вірою і правдою до 1872 року, коли був побудований залізничний міст.
Ймовірно, спочатку вулиця називалася Новоросійськ, а після заснування Херсона та поштового тракту до нього, отримала ім’я Херсонській.
Шум переправи, весняні розливи Дніпра відлякували від прибережного району заможних кременчужан. І селилися тут найбідніші городяни. Майже щороку їх будинку ушкоджувало дніпровське повінь, але після повені жителі поверталися до покинутих гнізд.
Друга світова війна стерла з лиця землі весь прибережний район. Довгі роки тут красувався величезний пустир, зарослий буйними бур’янами, через які була протоптана доріжка до пароплавним пристаней. В середині 1960-х, готуючись до 50-річчя радянської влади, на місці пустиря розбили Ювілейний парк, а на березі упорядкували міський пляж.
Тому сьогодні вулиця Лейтенанта Покладова (колишня Карла Маркса) починається ні на березі Дніпра, а на вулиці Воровського у міського Палацу культури. Тут в кварталі між вулицями Першотравневої та Воровського, зберігся фрагмент дореволюційної забудови суцільним фасадом: один з найстаріших житлових будинків XX століття (№6 / 24), купецький особняк другої половини XIX століття (№4), з дивом уцілілим арочним проїздом у двір і дохідним будинок для малозабезпечених квартиронаймачів (№2 / 23).
Херсонська вулиця в XVIII і першій половині XIX століть була не тільки важливою транспортною магістраллю. Вона відігравала значну роль в діловій та торговельній життя міста. В кінці XVIII століття між сучасними вулицями Первомайської, Свердлова, Шевченко і К.Маркса влаштовується величезна площа для продажу громіздких товарів, названа Сінний. На початку XIX століття в зв’язку з бурхливим зростанням Кременчука, площа виявляється майже в самому центрі міста. Підвіз і продаж тут сіна, вапна та інших будівельних матеріалів стали вкрай небажані, тому площа перепрофілювали на роздрібний продаж і перейменували в Нову Базарну. На Херсонську вулицю виходили торгові молочні лавки і галерея для продажу печеного хліба, розташовані на Новій Базарній площі.
Обмежена з одного боку річкою, а з іншого – вулицею Веселої, Херсонська протягом своєї історії не збільшувалася в розмірах, але зате ущільнювалася в забудові. В кінці XIX столенія це була одна з найжвавіших і густонаселених вулиць Кременчука, де проживало 1729 жителів.
Тут знаходилися:
- відділення Російського для Зовнішньої торгівлі банку,
- Володимирське міське училище,
- приватна жіноча гімназія Е.Баберіной,
- готель «Пальміра»,
- готель «Ермітаж»
- готель «Лондон»,
- готель «Вікторія»,
- готель Європейські номера.
На початку XX століття, на Херсонській вулиці відкривають свої контори Перше ощадно-позикове товариство, біржовий комітет, торгово-промислова біржова артіль.
Ці установи дрібного кредиту своє завдання бачили в наданні дешевих кредитів середнім і дрібним підприємцям. Вкладників приваблювала можливість отримати високий відсоток по вкладах і те, що вклади приймалися на необмежену суму, починаючи з 10 копійок.
В цей час Херсонська вулиця перетворюється в один з культурних центрів міста. Між Катерининської і Біржовий вулицями влаштовується невеличкий сквер. В одному з будинків поблизу його відкривається Біоскоп «Зірка». А на розі Херсонській і Біржовий вулиць розташувався театр мініатюр, де в 1912 році з’явився актор з Одеси Л. Утьосов. В кінці Херсонській вулиці знаходилася контора найстарішого в Україні садового закладу К. Бера.
У 1919 році Херсонська вулиця була перейменована на вулицю К. Лібкнехта. У роки непу торгова і підприємницька діяльність на вулиці помітно пожвавлюється. У березні 1923 року в будинку № 43 на другому поверсі відкривається Кременчуцьке коміссіонерство Промбанку СРСР. Після того, як Промбанк переїхав в стару будівлю Держбанку, цей будинок зайняла дитяча консультація.
Восени 1923 року в будинку № 42 починає свою роботу Кременчуцьке обліково-позикове товариство взаємного кредиту, що налічує в своїх рядах до 300 осіб.
Поруч з Промбанку (будинок № 45) знаходилося фотоательє «Робмістр».
На другому поверсі готелю «Вікторія» розмістилася редакція газети «Наш шлях».
У зв’язку з укрупненням кварталів, вулиця К. Маркса (так стала вона називатися з 1959 року, після скасування Крюківської райради і усунення однакових назв на правому і лівому берегах міста) виявилося розділеної на кілька ділянок.
Післявоєнна забудова міста докорінно змінила характер вулиці. Немає торгових площ, не шумить по неділях торговий люд, що не під’їжджає до дзеркальних дверей готелів важливі гості. Інша епоха, інші люди. Тільки старі будинки зберігають пам’ять про минуле. Та ще вікові дерева в пору золотої осені кидають під ноги листя, немов пожовклі листи з минулого.
Матеріали книги “Вулицями старого Кременчука”, А.Н.Лушакова, Л.І.Евселевскій