У вересні 1968 року на березі Дніпра зібрався майже весь Кременчук, щоб урочисто відсвяткувати 25-ту річницю визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Відбувся військовий парад і демонстрація трудящих, на вулиці Пушкіна (Колишня Городова) був насипаний земляний курган, на вершині якого була встановлена гранітна плита з написом:
«Тут буде споруджено меморіальний комплекс« Пагорб Бойової Слави »воїнам Радянської Армії, які загинули в боях за Кременчук в роки Великої Вітчизняної війни».
Онуки і діти тих, хто в грізні роки війни відстояв свободу і незалежність Вітчизни, комсомольці і молодь міста провели походи по місцях бойової слави радянського народу, привезли священну землю зі столиці СРСР – Москви, міст-героїв Києва, Ленінграда, Волгограда, Севастополя, Одеси , фортеці-героя Бреста. Гільзи з землею встановили на Пагорбі Слави.
На спорудження меморіального комплексу проводився збір коштів серед жителів міста – були особисті пожертвування, відрахування від суботників і недільників, внески підприємств і громадських організацій. Потім довгі роки йшла робота над проектом пам’ятника і, нарешті, в 1983 році почалося будівництво 1-ї черги комплексу. В результаті пагорб майже розрівняли, роботи припинилися, доля зібраних коштів невідома, а пам’ятник досі не поставлено. І мимоволі приходять на пам’ять рядки:
«Брати, ви наші плоди пожали,
Нам же в землі сотлевать судилося,
Що ж ви так довго нам пам’ятник ставите,
Або забули давно ?! »
Шумить, гуде біля підніжжя не перебував меморіалу базар Кременчуцький – тепер тут центральний речовий ринок і ніщо не нагадує про війну. Але ж були ці квартали спалені повністю. І все, що зараз існує між вулицею Леніна (нині Соборна) і набережній Дніпра, з’явився в повоєнні роки.
Автор: А.Н. Лушакова
Книга «Вулицями старого Кременчука»