Автор: А. Лушакова
Історія святкування 1 травня у Кременчуці налічує понад 100 років. Перша маєвка відбулася у 1898 році у Деївському лісі за Крюковом. Але вже 1 травня 1901 року міський комітет РСДПР організував масову демонстрацію трудящих, у якій брали участь понад 200 людина. 1 травня 1902 року пройшла перша політична демонстрація в Кременчуці під гаслами “Геть самодержавство!”, “Хай живе свобода!”. 1 травня 1903 року робітники відзначили політичним страйком.
Святкування Першотравня стає традиційним, він відзначається щорічно. Пролетаріат готуватиметься до нього заздалегідь. Комітет РСДРП розкидає листівки та прокламації, в яких закликають трудовий народ міста піднімаються на боротьбу за свої економічні та політичні права.
Після жовтневої революції Перше травня проголошується державним святом і стає одним з найулюбленіших переважної більшості кременчужан. У цей день важко було знайти людину, яка б не вийшла на вулицю.
О 10-й годині ранку на Соборній площі починався парад військових частин Червоної Армії, розміщених у Кременчуці. Чітко друкувала крок піхота, лихо мчали кавалеристи, важко грюкала артилерія. Часто під час параду молоді бійці приймали присягу.
Демонстрація відкривалася колоною школярів та студентів. Кожен навчальний заклад таємно від інших готував оформлення святкової ходи. Так під час демонстрації 1 травня 1937 року учня середня школа № 2 несли авіамоделі та планери (молодь марила авіацією), середня школа № 9 – йшли в іспанських пілотках на знак солідарності з народом Іспанії, що борються з фашизмом, середня школа № 7 – одяглися в костюми Героїв творів А. Пушкіна (цього року надзвичайно урочисто відзначали 100-річчя від дня загибелі поета), Середня школа № 13 – у національних костюмах народів СРСР, а 32-я залізнична школа демонструвала великий макет паровоза “Йосип Сталін”. При цьому школи йшли не в порядку номерів, а за результатами успішності. Так само формувалися і колони підприємств та установ. Право відкривати демонстрацію трудящих надавалося переможцям змагань на честь Першотравня. У Святкових колонах – червоні прапори, портрети членів уряду та ЦК партії, гасла та транспаранти, часто несли зразки нової продукції. Коли стали з’являтися автомобілі, на відкритих машинах їхали щасливі дітлахи та учасники художньої самодіяльності, які представляли щось гостро-політичне: злісних буржуїв, білогвардійців, непманів, куркулів, фашистських диктаторів тощо. Перед трибуною, на якій стояли місцеві керівники, у повітря випускали зграї голубів, зв’язки різнокольорових куль, у колонах заливались гармошки та звучали дружні пісні.
До цього дня спеціально шили нові вбрання, святково прибирали будинки, чистили та вимітали вулиці та двори. Після демонстрації не розходилися додому, а вирушали до своїх клубів, де дивилися нові кінофільми, або на стадіони, де влаштовувалися змагання.
А ввечері починалося масове гуляння у Пролетарському сквері, сквері Революції, у саду “Транстрою”, парку Вагонобудівників і, звичайно ж, у саду Залізничників. Зірки феєрверку, що розсипалися у весняному небі, завершували свято.
Сценарій проведення першотравневих урочистостей, вироблений до війни, зберігався із невеликими змінами до кінця 1980-х років. Тільки з другої половини 60-х не стало військового параду.
Автор: А. Лушакова