Після Жовтня 1917 року всі дореволюційні площі міста Кременчука, крім Соборної, були забудовані. І лише одна – створена. За генеральним планом 1954 року у місці перетину вулиць Леніна (нині Соборна) та Пушкіна проектувалося формування нової площі. У її глибині з боку вулиці Пушкіна планувалося спорудження драматичного театру, а за ним – до вулиці Першотравневої – невеликого скверу.
Назвати площу передбачалося Театральною. Але з театром не вийшло. Не належало не обласному Кременчуку насолоджуватися театральним дійством. А називати площу Театральною без театру було якось не логічно. Так і існувала без назви до 1967 року. Тут якраз наспів ювілей – 50-річчя Радянської влади – і назвали її площею Революції.
Роком раніше завершилося будівництво на розі площі нової будівлі міськвиконкому Кременчуцької Ради народних депутатів та міськкому Компартії України.
Новий Будинок Рад, звернений переднім фасадом до площі, і за своїм значенням, і за розмірами зайняв панування на ній, не ставши водночас центром ансамблю. Навпаки, він вніс дисгармонію в забудову площі, що формується, яку не можна було виправити надалі.
У вересні 1971 року місто вперше святкувало день свого народження – 400-річний ювілей.
На згадку про цю подію на площі Революції встановлюється Стелла. Чотири 18-метрові пілони з нержавіючої сталі символізують чотири століття – вік міста. на висоті 4,2 метри від землі пілони схоплені широким сталевим поясом, на якому зображено старий та новий герби Кременчука. Автори пам’ятного знаку – місцеві художники Л. Сидоренко та О. Котляр.
1992 року на честь прийняття Акту про політичну незалежність України площа Революції стала називатися майданом Незалежності. У святкові дні на площі багатолюдно та весело. Під Новий рік на площі встановлюється головна міська ялинка, що сяє святковими вогнями.
Автор: А.М. Лушакова Книга «Вулицями старого Кременчука»
Панорама площі Незалежності у Кременчуці