Site icon Околиці Кременчука

Єврейське населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни

Єврейське населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни

1.Саранча В. Єврейське населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни / В. Саранча // Волинські історичні записки : зб. наук. пр. / Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. – Житомир : Полісся, 2013. – С. 123–130

Автор: Віктор Саранча (м. Кременчук)

УДК 355.014(477.53): 94 «1914/18»

У статті проаналізовано сучасну вітчизняну історіографію історії єврейського народу, сформовано соціально-демографічну характеристику єврейського населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни.

Ключові слова: єврейське населення, Полтавська губернія, Перша світова війна

Трансформація «радянської» ідентичності та руйнація традиційного соціокультурного середовища вивели населення України на тернистий шлях пошуку нової самоідентифікації. У перші роки незалежності супутниками даних процесів стали конфлікти на конфесійному ґрунті, зростання проявів етноцентризму, поява націонал-радикальних політичних партій і рухів. Усі складнощі й протиріччя перехідного періоду в українській історії знайшли відображення у статистиці міграційного руху у 1990-ті рр. 

Основними мотивами єврейської еміграції з України у 1992-1993 рр. були: «Зневіра у можливість покращення життя» (33,8%) і «Антисемітизм» (24,4%). Через чотири роки «Антисемітизм» посів лише четверте місце  (15,3%) [1], що можна пояснити загоєнням психоемоційної травми, яку єврейському населенню нанесла радянська національна політика.

За період 1959-2001 рр. єврейське населення України зменшилося у 8 разів: лише у 1989-2001 рр. країну покинуло 291704 особи [2]. Покращення економічної ситуації в країні призвело до зменшення середньорічної кількості євреїв-емігрантів з 22438,77 (1989-2001 рр.) до 2303,25 осіб (2002-2005 рр.) [3]. Таким чином, інтенсивність єврейської еміграції можна вважати своєрідним індикатором рівня соціально-економічної та політичної стабільності в країні. 

З огляду на сказане вище практичної цінності набувають дослідження історії національних меншин України, міжетнічних відносин, проблем національної ідентифікації як на державному, так і на регіональному рівнях. Окрім того, «гармонізація міжетнічних стосунків, всебічне врахування духовних і культурних потреб усіх національних груп є однією з ключових проблем розвитку Української держави на сучасному етапі» [4].

«Єврейське питання» у суспільно-політичному житті  Російської імперії виникло майже одразу після того, як «за підсумками розподілу Польщі у 1773, 1793 і 1795 рр. імперія, в якій раніше не дозволялася поява євреїв, у принципі, несподівано перетворилася на країну з найбільшим єврейським населенням у світі» [5]. 

Реформи 1860-1870 рр. дали поштовх до побудови в імперії громадянського суспільства й початку єврейської емансипації. Згортання лібералізації суспільно-політичного життя у 1880-х рр. припинили цей рух: затиснута законодавчими обмеженнями єврейська молодь починає поповнювати лави радикальних революційних угруповань. Якщо тривалий час у суспільній свідомості провінційного соціуму слово «єврей» мало конотації «хитрість», «підступність», «жадібність», то в останню чверть ХІХ ст. до них додається нова «революціонер». 



Кінець ХІХ поч. ХХ ознаменувався низкою світових економічних криз, суперечливими процесами в мистецтві, духовному та політичному житті, політизацією національних рухів. За визначенням О.П. Реєнта: «Російське суспільство напередодні Першої світової війни роздиралося суперечностями в усіх сферах громадсько-політичного, соціально-економічного й національно-культурного життя» [6, с.35]. Перша світова війна стала  справжнім випробуванням на міцність для імперського суспільства і каталізатором усіх трансформаційних процесів, які набули нової якості вже у революційний період. 

Історія національних і локальних спільнот України періоду Великої війни достеменно не досліджені, що є особливістю розвитку історіографічного процесу в нашій країні. Так, у радянський період Перша світова війна розглядалася лише крізь призму Жовтневої революції, а коло досліджень даної проблематики було обмежено ідеологічними рамками. 

Серед основних напрямів сучасних досліджень Великої війни варто виділити: «орієнтаційний», економічний, соціальний, політичний, військового полону, зовнішньополітичного аспекту, історії Легіону УСС та перебігу воєнних операцій, біженства і громадських організацій, російської окупації Галичини і Буковини, регіоналістики, «культури  війни» [7]. 

Історія євреїв в Україні досліджується за наступними напрямами: правове становище єврейського населення, єврейська освіта, землеробська колонізація, єврейські громадські організації тощо.

Л.М.Мойсеєнко здійснила аналіз правового статусу єврейського народу в Російській імперії кінця ХХ-поч. ХХ ст. [8]; у роботах Ю.Поліщука, Н.Рудницької, В.Симоненко досліджуються аспекти загальної та професійної єврейської освіти [9]; проблематика єврейської колонізації піднімається у працях Л.Дузь, А.Морозової, Й.Шейкіна [10]; В.Доценком було проведено студіювання єврейських філантропічних організацій Волинської губернії др.пол. XIX–поч. XX cт. [11].

У дисертаційних роботах В.Гончарова [12] і А.Морозової [13] розкриваються процеси формування єврейської громади Південного Сходу України, досліджуються соціально-правові аспекти життя єврейського населення Лівобережної України у др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. 

Проблематика єврейського біженства та депортацій знайшла своє відображення у монографії Л.М.Жванко [14], дисертації російської вченої М.О.Златіної [15]. У статтях Л.В.Білоус [16], окрім проблеми біженства, досліджується процес формування образу єврея як «ворога» та «офірного цапа». О.Ю.Кирієнко [17] розглядає діяльність органів військової цензури у розрізі «єврейського питання»; І.С.Монолатій [18] досліджує механізми ухиляння євреїв Галичини від військової служби; юдофобство інтелектуальних верств Росії у ХІХ ст. висвітлюється у статті С.Є.Кальяна [19]. Малодослідженим аспектам «єврейської проблематики» присвячені праці російських вчених О.Ю.Семенової [20], С.Гольдіна [21], С.М.Клімової [22], С.О.Ільїна [23]. 

Недоліком значної кількості статей є переважно інформаційний характер, вузькість джерельної бази, недостатнє використання архівних документів. У той же час у комплексних дослідженнях єврейського населення великих регіонів часто втрачається специфіка і колорит локальних спільнот (міст, містечок, єврейських общин).

Метою даної статті є висвітлення соціокультурного життя єврейського населення Полтавської губернії напередодні Першої світової війни. Відповідно до мети роботи сформульовані її основні завдання:

Об’єктом дослідження є єврейське населення Полтавської губернії. 

Предмет дослідження соціокультурні процеси, які відбувалися в єврейському середовищі напередодні Першої світової війни. 

Частка євреїв серед населення Полтавщини наприкінці ХІХ поч. ХХ ст. була однією з найнижчих порівняно з іншими українськими губерніями, що входили до «смуги осілості»). Даний показник (4,0%) був середнім для губерній Лівобережної і Південно-Східної України, де відсоток єврейського населення був у 2,5-3 рази менше, ніж на Правобережжі (Табл. 1). Подібна диспропорція має історичне коріння: ще наприкінці ХVI перш. пол. ХVIІ ст.  Правобережна Україна (колишні Брацлавське, Волинське, Київське й Подільське воєводства) стала традиційним місцем зосередження єврейського населення. Унаслідок адміністративних обмежень на помешкання євреїв у Російській імперії міграційні процеси з даного регіону були незначними.

Динаміка зростання частки євреїв серед населення Полтавської губернії у ХІХ ст. характеризується такими показниками [24]: 

Таблиця 1

Єврейське населення українських губерній Російської імперії (за даними перепису 1897 р.) [25].

№ з/п Губернія Єврейське населення, %
1 Волинська 13,2
2 Подільська 12,3
3 Київська 12,2
4 Херсонська 11,8
5 Чернігівська 5,0
6 Катеринославська 4,7
7 Полтавська 4,0
8 Таврійська 3,8
9 Харківська (не входила до «смуги осілості») 0,5

Напередодні Першої світової війни на Полтавщині мешкало 162639 євреїв, що складало 4,48% від загальної кількості населення губернії [26]. Статевий склад єврейського населення характеризують наступні показники: 48,3% чоловіки, 51,7% жінки, що у незначній мірі відрізняється від відповідних показників серед православного населення (49,4% і 50,6% відповідно).

Переважна більшість євреїв мешкало в містах, де вони складали  30,9 % від загальної кількості населення. Найбільший відсоток євреїв серед міського населення  відзначався у Кременчуці (45,4%), Переяславі (42%), Ромнах (40,1 %); у губернському місті напередодні Першої світової цей показник складав 23,7%. Разом у чотирьох найбільших містах Полтавщини (Кременчук, Полтава, Ромни, Прилуки) мешкало майже половина (49,9%) всього єврейського населення губернії.

Варто відзначити, що за період 1897-1913 рр. збільшується відсоток євреїв у містах губернії (з 29,34% у 1897 р. до 30,9% на 01.01.1914 р.) і зменшується в сільській місцевості (з 1,19% у 1897 до 1,06%). Високий рівень урбанізації євреїв пов’язаний, в першу чергу, з традиційною структурою їх професійної зайнятості, зростанням ролі міст на тлі підйому індустріального виробництва, обмеженнями щодо проживання у сільській місцевості. Найбільший відсоток євреїв серед сільського населення губернії відзначається у Пирятинському (3,7%), Золотоніському (2,04%), Переяславському (1,6%) повітах, а у Зінківському – лише 0,4%. Зростання соціальної і економічної напруги під час Першої світової війни призвело до помітного скорочення єврейського населення у сільській місцевості (Табл.2).



Таблиця 2

Частка євреїв серед сільського населення Полтавської губернії у 1914-1917 рр. [27, с.13].

№ з/п Губернія Єврейське населення, %
1914 1917
1 Пирятинській 3,7 1,2
2 Золотоніський 2,04 1,07
3 Переяславський 1,6 1,21
4 Лохвицький 1,2 1,09
5 Разом по губернії 1,06 0,74

Аналіз вікової структури єврейського населення Полтавської губернії кінця ХІХ – поч. ХХ ст. [28] (Діагр.1) дає можливість говорити про традиційний («патріархальний») спосіб його відтворення, характерними особливостями якого є висока народжуваність і смертність та низька середня тривалість життя. Так, відсоток дітей до 10 років складає майже третину усієї популяції, а частка людей, яким виповнилося  50 і більше років, дорівнює лише 10,51%. Слід також зазначити, що серед євреїв Полтавської губернії у означений вище період спостерігається високий рівень забезпеченості працездатним населенням (36,21%) і потенційними трудовими ресурсами (24,92 %).

 Дискримінаційні законодавчі акти у відношенні до єврейського населення мали конфесійний характер: якщо особа іудейського віросповідання приймала християнство за православним обрядом, вона набувала основних громадянських прав. Але вже на початку ХХ століття низка правових обмежень стосувалася і хрещених євреїв. Не зважаючи на преференції, які давало євреям хрещення, 99,91% з них сповідували юдаїзм, 0,18% були православними, а 0,1% протестантами. 

Серед чинників, які протидіяли асиміляції єврейського населення можна виділити такі:

 На відміну від містичної юдофобії, пов’язаної із сприйняттям євреїв як віровідступників, «ворогів Христових», людей чужої культури, «модерновий» (біологічний) антисемітизм синтезувався у другій половині ХІХ ст. як явище расистського характеру. Складовою частиною даного явища можна вважати й т.з. «політичний» антисемітизм, адепти якого закликали до боротьби проти «єврейського засилля», яке загрожує культурному розвитку корінних народів Росії.

На розподіл єврейського населення Полтавщини за становою приналежністю і професійними групами вплинули фактична заборона помешкання юдеїв у сільській місцевості, обмеження їх прийому на державну службу, інші дискримінаційні заходи. Так, найменшу частку серед євреїв Полтавщини (0,12%) складали особисті дворяни й чиновники недворянського звання і лише 0,61 % відносилися до селянського стану. Найбільший відсоток (93,97%) єврейського населення був приписаний до міщанського стану, частка купців була відносно невеликою 5,14 %. Не зважаючи на відносно невеликий відсоток євреїв серед купецтва, найбільші підприємства губернії належали саме їм. Так, оціночна вартість лісопильних заводів і парових млинів кременчуцьких купців Любарського, Амстиславського, Сандомирських, Голосовкера, Славензонів, Фінкельштейна і Німця складала 1986135 крб., що перевищувало сумарну вартість усіх великих підприємств Зіньківського, Кобеляцького, Лохвицького і Прилуцького повітів (1911654 крб.) [30].

Найбільш поширеними серед єврейського населення професійними заняттями була торгівля (43,28%) [31], виготовлення одягу, інші міські ремісничі промисли. Варто відзначити той факт, що в Полтаві і повітових містах на початку ХХ ст. дантисти, аптекарі (як власники так і їх помічники), фельдшери, акушерки майже стовідсотково були євреями. Саме представникам цих професій дозволялося селитися поза «межею осілості», але, отримавши омріяний фах, більшість євреїв залишалася працювати на рідній Полтавщині. Напередодні і під час Першої світової війни на Полтавщині єврейським підприємцям належали майже усі фотоательє, типографії, літографії, сінематографи, більшість готелів і заїжджих дворів; євреями були практично усі агенти страхових компаній. У Кременчуці зусиллями єврейських видавців та журналістів виходили у світ газети «Придніпровський голос», «Кременчуцька трудова копійка», «Південний Відгомін» [32]. 

За рівнем грамотності, який складав 51,68%, єврейське населення знаходилося на одному з перших місць в губернії: відповідний показник для росіян складав 41,6%, а для українців лише 14,5%.  На початку ХХ ст. релігійна освіта втрачає пріоритетне значення серед єврейського населення губернії. У 1914 році на Полтавщині налічувалося 6 Талмуд-Тор, 244 хедера, 23 єврейських училищ (двокласних, початкових і 3-го розряду), в яких навчалося 5888 учнів 7,2% від загальної кількості дітей юдейського віросповідання. Найбільша частка дітей юдейського віросповідання спостерігалася у жіночих гімназіях (більше 30 %), а найменша у ремісничих училищах (до 2%). Жорсткі відсоткові норми щодо прийому євреїв у середні навчальні заклади залишали поза межею чоловічих гімназій і реальних училищ велику кількість молоді. Відсутність чоловічої гімназії у Кременчуці, місті з найбільшим компактним проживанням євреїв, призводила до зловживань і корупції під час вступу до наявних середніх навчальних закладів. Можливості навчатися у Олександрівському реальному училищі заважали жорсткі відсоткові норми, а вступ до Олексіївського комерційного училища перетворювався на «змагання батьківських гаманців» [33].

Участь юдейського населення у міському самоврядуванні також обмежувалася на законодавчому рівні: кількість євреїв-гласних не мала перевищувати одну десяту від загального складу міської Думи [34]. Так, у 1914 р. єврейське населення Кременчука, яке складало близько 50% від загальної кількості мешканців, було представлено у міський думі чотирма гласними – представниками буржуазії (А. А. Кабакчі, І. Я. Ямпольський, І. Ф. Сандомирський, А. І. Німець) [35, с.220].

Таким чином, напередодні Першої світової війни єврейське населення Полтавщини являло собою стійкий сегмент локального соціуму, який характеризувався конфесійною одноманітністю, високим рівнем працездатного населення, потенційних трудових ресурсів, грамотності й урбанізації. Значна частина євреїв була зайнята у сфері торгівлі й послуг; відносно невеликий відсоток купців-євреїв мав у власності найбільші підприємства губернії. 

Дискримінаційна урядова політика у відношенні єврейського населення обмежувала його участь у державному управлінні й місцевому самоврядуванні, ставила перепони у отриманні якісної освіти. Унаслідок цього єврейська молодь знаходила своє місце у лавах партій радикально-революційного спрямування. Перша світова загострила суперечності в імперському суспільстві: національні питання, у тому числі й «єврейське» набуло під час війни особливої гостроти.

Спеціальних студій потребують специфічні процеси і явища, викликані Великою війною 1914-1918 рр. та їх вплив на життя населення провінційних соціумів: ставлення євреїв до війни і призовів до армії, благодійницька діяльність, зростання юдофобських настроїв у суспільстві тощо.

Джерела та література

  1. Шульга Н., Панина Н., Головаха Е., Зисельс И. Эмиграция евреев в контексте общей миграционной ситуации в Украине // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – № 2. – С.64-89. 
  2. С.А.Тархов Итоги переписи населения Украины 2001 года Четвертые сократические чтения по географии. Научные теории и географическая реальность. (Сборник докладов / Под редакцией В.А. Шупера) М. : Эслан, 2004. – С. 144-164.
  3. Иосиф Зисельс Динамика численности еврейского населения Украины [Електронний ресурс] // Демоскоп, 2007. – № 303-304. – Режим доступу до журналу: http://www.demoscope.ru/weekly/2007/0303/analit02.php 
  4. Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України (друга половина XIX-початок XX ст.) Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Морозова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Х., 2005. – 19 с.
  5. Н.В.Антоненко «Еврейский вопрос» в идеологии русского зарубежного монархизма // Вестник Мичуринского государственного аграрного университета. Мичуринск, 2006. № 1. – С. 237-240.
  6. Реєнт О., Сердюк О. Загострення суперечностей в імперському суспільстві у роки Першої світової війни (липень 1914-лютий 1917 рр.) // Проблеми історії України XIX–початку XX ст. 2004. Вип. 7. – С. 5-47.
  7. Реєнт О. П., Янишин Б. М.. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз // УІЖ. – 2004. – № 4. – С.3-35.
  8. Моісєєнко, Л. М. Правове становище єврейського населення в Російській імперії в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. / Л. М. Моісєєнко. Література та культура Полісся : збірник наукових праць. Вип. 66. Соціальні аспекти історико- культурного розвитку Полісся й України / Ніжинський держ. ун-т ім. М. Гоголя ; [відп. ред. Г. В. Самойленко]. – Ніжин : [б. и.], 2011. –  С .152-162.
  9. Морозова А.В. Освіта євреїв у Чернігівській губернії в останній третині XIX – на початку XX століть // Сіверянський літопис. – 2001. – № 1. – С. 44–55; Поліщук Ю. Система освіти єврейської молоді у Волинській губернії (ХІХ – початок ХХ століття) // Євреї в Україні: Історія, культура, традиції. Збірник наукових праць. – К., 1997. – С. 67–77; Рудницька Н.В. Професійна освіта євреїв Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 123–132; Симоненко В. Єврейське казенне училище // Євреї в Ніжині. Науковий збірник. – Ніжин, 2001. – С. 65–73.
  10. Дузь Л. Из истории еврейской земледельческой колонизации в новороссийских губерниях в первой половине ХІХ века // Запорожские еврейские чтения. Вып. 2. – Запорожье, 1998. – С. 30–33; Морозова А.В. Євреї-землероби Чернігівської губернії та їхні колонії // Архіви України. – 2003. – № 1-3. – С. 128–137; Її ж. Єврейське землеволодіння та землеробство, землеробні колонії північного Лівобережжя України // Сіверянський літопис. – 2003. – № 5–6. – С. 74–81; Шейкін Й. Єврейські землеробні колонії в Україні // Українське єврейство. – Вип. 3. – К., 1998. – С. 68–78.
  11. Доценко В. Єврейські громадські організації Волинської губернії в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / В. Доценко // Культура народов Причерноморья. – 2008. – № 143. – С. 99-103.
  12. Гончаров В.В. Єврейське населення Південно-Східної України. 1861-1917рр. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / В.В. Гончаров; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2005. – 20 с
  13. Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України (друга половина XIX-початок XX ст.) Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / А.В. Морозова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2005. – 19 с.
  14. Жванко Л.М. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914-1918 рр.): монографія / Л.М.Жванко. Х.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012. 568 с.
  15. Златина Мария Александровна. Проблема еврейского беженства в России в период Первой мировой войны: июль 1914-зима 1915/1916 гг.: диссертация … кандидата исторических наук: 07.00.02 / Златина Мария Александровна; [Место защиты: Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена].- Санкт-Петербург, 2010. – 250 с.
  16. Білоус Лариса Єврей як «ворог» та «офірний цап» у Російській імперії під час Першої світової війни // Маґістеріум: Історичні студії. Випуск 41 2010 С.63-67.; Білоус Л. В.Виселення євреїв російськими військовими під час Першої світової війни. // Наукові записки. Том 104, Історичні науки / Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2010 – С.23-28.; Білоус Л.В. Депортації єврейського населення на території Російської імперії під час Першої світової війни. Український історичний журнал К: «Дієз продукт», 2011. – Вип. 2, (№ 496). С.65-79.
  17. Кирієнко, О. Ю. Військова цензура і «єврейське питання» в Російській імперії (1914-1917) / О.Ю. Кирієнко // Література та культура Полісся : Збірник наукових праць / Ніжинський держ. ун-т ім. М. Гоголя, 2010. – Вип. 57 : Регіональні економічні, релігійні, освітянсько-наукові та культурно-мистецькі проблеми в загальноукраїнському контексті. – С. 229-235.
  18. Монолатій І.С. Захист держави як приклад етнічного патріотизму: випадок євреїв під австрійської Галичини // Прикарпатський вісник  НТШ.  Думка . – 2011. –  №  3(15). – С.150-156.
  19. Кальян С.Є. Російська інтелектуальна еліта у XIX ст.: юдофобські настрої // Гілея: науковий вісник, 2009 Вип. 20 Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2009. – С.1-13
  20. Семенова  Е.Ю.  Отражение  «еврейского   вопроса»  в  мировоззрении городского   населения  Поволжья  в   годы  Первой  мировой   войны  //  Научные  проблемы гуманитарных исследований, 2011. Вып .1. – С .59–70.
  21. Гольдин С. Евреи и шпиономания в русской армии в годы Первой мировой войны // Лехаим. 2007. № 3.; Гольдин С. Русская аримия и евреи накануне Первой мировой войны // Лехаим. 2007. № 9.
  22. Климова С.М  Славянская (русская и польская) судьба в зеркале «еврейского вопроса» // Историческая психология и социология истории. Том 4, № 2 / 2011. – С.118-127.
  23. Ильин С.А. Русская православная церковь и «еврейский вопрос» // Вестник Тамбовского университета (Выпуск 3(71), 2009 год, Серия: Гуманитарные науки – С.215-220.
  24. И. Ф. Павловский. Статистика еврейского населения Полтавской губернии. Труды Полтавской учёной архивной комиссии. Вып. 5. – Полтава, 1908. –  С. 229, 232; Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. – СПб.: ЦСК МВД,. 1904. – Т.ХХХІІІ: Полтавская губерния. 315 с.
  25. Статистический ежегодник России. 1914 г.  Издание  ЦСК  МВД. Пг., 1915. Отдел 1. – С.75-76
  26. Отчет Полтавской Губернской Земской Управы за 1914 год. – Полтава : Типо-литография И.Л.Фришберга, 1915. 
  27. Статистичний справошник по Полтавській губернії на 1918 -19 рр. – Полтава: Друкарня Т-ва Печатного діла, 1919. 
  28. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. – СПб.: ЦСК МВД,. 1904. – Т.ХХХІІІ: Полтавская губерния. 315 с.
  29. Вишневецкий Александр Почему евреи  не ассимилировались [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://alvishnev8391.narod.ru/evreineassimil/evreineassimil.htm. – Назва з екрану. 
  30. Свод нормальных оценок крупных промышленных заведений Полтавской губернии / Статистическое бюро Полтавского земства. Полтава: Типография Т-ва «Печатное дело» (бывш. Дохмана), 1913. 76 с.
  31. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / под ред. Н. А. Тройницкого. – СПб.: ЦСК МВД,. 1904. – Т.ХХХІІІ: Полтавская губерния. 315 с.
  32. Памятная книжка Полтавской губернии на 1914 год. Полтава: Типография Губернского правления, 1914.; Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год. Полтава: Типография Губернского правления, 1916.
  33. Приднепровский голос, № 375 от 06.08.1913.
  34. Свод Законов Российской империи, Т. ІХ, Кн. 1, Р.5, Гл. ІІ, Ст.805.
  35. Памятная книжка Полтавской губернии на 1914 год. Полтава: Типография Губернского правления, 1914.

 

SUMMARY

The current national historiography of Jewish history is examined in this article, the socio-demographic characteristics of the Jewish population of Poltava province on the eve of the First World War is formed.

Keywords: Jewish population, Poltava province, First World War

АННОТАЦИЯ

В статье проанализирована современная отечественная историография истории еврейского народа, сформирована социально-демографическая характеристика еврейского населения Полтавской губернии накануне Первой мировой войны.

Ключевые слова: еврейское население, Полтавская губерния, Первая мировая война

Exit mobile version