Site icon Околиці Кременчука

Чумацький шлях у Крюкові

Крюковская набережная Вид на Кременчуг - открытка № 15

На першому з планів, що збереглися, Крюкова 1798 року вулиця Херсонська (нині Івана Приходько) починається від Соляної площі, на яку виходив наплавний міст, що сполучав Кременчук з Крюковим. Далі вулиця тяглася через весь посад, перетинала центральну Базарну площу з ратушею, каплицею, торговими рядами і, приблизно в районі нинішнього стадіону, переходила в постову дорогу, що веде в міста Новоросії. Пізніше цей тракт став називатися Херсонським, а від нього дістала назву і Крюківська центральна вулиця – Херсонська.

Найбільша особливість її в ті далекі роки – велика кількість заїжджих дворів, які були помітні по клаптиках сіна, що височіють на воротах. “Чисільність цих дворів ясно показує, як великий тракт, що проходить через Крюков”, – писав один з мандрівників у 1855 році. Цей тракт був не чим іншим, як знаменитим Чумацьким шляхом. Саме цією вулицею і везли чумаки свою дорогоцінну поклажу – сіль – з Кримських та Бесарабських соляних озер до величезних кам’яних та дерев’яних складів, розташованих на Соляній площі. Тут сіль вивантажувалася, воли випрягалися, вози ставилися на площі, а чумаки відпочивали до нової далекої та не завжди безпечної подорожі. Бо Крюков упродовж другої половини XVIII – XIX ст. був одним із найважливіших центрів соляної торгівлі в Україні, граючи роль посередника між Кримом та Лівобережною Україною, через Крюков здійснювалися також майже всі операції сіллю з Білорусією та Литвою. У 1840 році на кременчуцько-крюківських пристанях вантажилося не менше 3 млн. пудів солі. У Крюкові був збірний пункт чумацьких фур: “У Крюкові чумак лагодить свій воз, купує дьоготь, тут він пиячить у корчмі. У корчмі ж наймають його маклера: вдарили по руках, єврей почастував чумака горілкою й умова укладена непохитно. Стоянка на Крюківській площі коштує чумаку чималих грошей, не кажучи вже про всі спокуси, на які жадібно кидається чумак після важкого шляху з перекопських степів, гроші з’їдає у нього ремонт фур, а, головне, випас волів”, – писав про Крюкова середини XIX ст. . професор Ю. Янсон.

Автор: А.Н.Лушакова

Exit mobile version