Комусь сняться ниви, поля чи хрести,
Комусь сняться глибини і суші.
Мені чомусь сняться вночі мости,
Мости, що з’єднують душі (Марія Грушак).
Крюківський міст – перше, з чим асоціюється Кременчук. Його вважають неофіційним символом міста.
Двоярусний міст через Дніпро, який сполучає правобережну частину міста, Крюків, з лівобережною, є гордістю Кременчука, а також пам’яткою науки і техніки. Через міст проходять дві траси національного значення: Н08 Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя — Маріуполь та М22 Полтава — Олександрія.
Перегорнімо кілька сторінок історії мосту.
Історія виникнення переправи через Дніпро сягає в далеке минуле, в часи чумацьких перевезень зерна та солі. Пором, а пізніше наплавний міст працювали з повним навантаженням.
У 1872 році, під час будівництва Харківсько-Миколаївської залізниці, через Дніпро спорудили міст під залізницю та гужову дорогу в одному рівні. Екіпажі та інші кінні транспортні засоби проїжджали по мосту згідно з чергою у «вікна» між поїздами, проїзд був платним, а платили, до речі, пасажири, а не кучер.
Під час Другої світової війни гітлерівське командування надавало мосту в Кременчуці дуже важливого значення. На початку липня 1941 року німецька авіація пошкодила міст. Було вжито негайних заходів для його ремонту, та 21 липня німці знову зруйнували один проліт.
За час окупації німці встигли збудувати дерев’яний міст через Дніпро руками військовополонених червоноармійців. Під час боїв за визволення Кременчука нацистів цей дерев’яний міст був зруйнований.
Трьома мостами – залізничним та двома понтонними – більша частина військ вермахту встигла переправити свою бойову техніку на правий берег, а потім німці підірвали залізничний міст на правому березі: 2 прогони лежали у воді, 3-й – ніби здибився. Інші 8 прогонів та 10 биків уціліли.
Дерев’яний міст на обводі зводили воїни колишньої 47-ї бригади і відповідні формування Другого Українського фронту. Активну допомогу військовим надавало місцеве населення. Роботи розпочалися в листопаді 1943 року, а рух мостом відкрили 21 травня 1944 року.
У 1946 році до капітальної відбудови мосту на довоєнній осі приступив Мостозагін № 1 Міністерства шляхів сполучення. Це була потужна спеціалізована організація, в якій працювало близько трьох тисяч робітників.
Мостозагін розпочав роботи з ліквідації завалів, розчищення русла, розбирання на металолом зруйнованих прольотних споруд.
Обсяг роботи був величезним. Та керівництво мостозагону на чолі з начальником В.С. Коваленком, головним інженером С.Ю. Зубачем, замполітом М.О.Кожаріним зуміли мобілізувати колектив на цілодобову роботу з високою продуктивністю та якістю.
Начальником дільниці руслових прольотів був В.С. Мірошниченко, дільниці правого і лівого берегів очолювали Х.Б. Бунатян і М.М. Гутман. Техніки було обмаль. Так, на лівому березі – тільки локомобіль, паровий молот і чотири пари волів.
На будові трудилися висококваліфіковані спеціалісти. Це клепальник ІІ. Трус, газорізальник П.С.Онисько, коваль І.А.Бондаренко, начальник виробничо-технічного відділу Й.С.Львов, лікар Т.Л. Квятковська та інші. Будівництво мосту через Дніпро було турботою не лише Міністерства шляхів сполучення, але й органів влади на місцях.
Міст відкрили для руху автогужового й залізничного транспорту 21 грудня 1949 року. Він експлуатувався безперебійно 39 років! У 1988 році був виконаний серйозний ремонт: на автомобільній частині замінили застарілі дерев’яні конструкції та влаштували безпечну колесовідбійну огорожу.
У 2007 р. на проїзній частині та тротуарах замінили асфальтове покриття і тротуарну плитку, відновили гідроізоляцію в підтротуарному просторі, відремонтували деформовані стики, перильне та бар’єрне огородження, відновили освітлення. Також були проведені випробовування залізобетонних конструкцій, тросів прольоту, що піднімається, здійснено підводне обстеження опор.
Нині міст потребує масштабної реконструкції, тож усі кременчужани і крюків’яни сподіваються, що невдовзі це таки станеться.
Напередодні діамантового ювілею двоярусного мосту в Кременчуці згадався вірш поета Григорія Фальковича.
Де хлюпоче хвиля чиста —
Примостився міст до міста,
І, як вечір настає,
Він шепоче про своє:
Про машини многотонні —
Як гули вони гуртом,
Як до нього теплі коні
Доторкались копитом.
Як, бува, траплялось лихо,
Як у воду впав літак,
Як пташки сідали тихо —
Відпочити й просто так…
Прислухаються прозорі:
В річці — хвилі, в небі — зорі,
Прислухається й земля:
Міст із містом розмовля.
Вітаємо усіх кременчужан та гостей міста з річницею нашого мосту. Бо це наше спільне свято!
Олена КОВАЛЕНКО, зав. науково-методичного відділу Кременчуцького краєзнавчого музею