ВІА “Скарби” з’явився у Кременчуцькому ДК “Дормаш” у середині 1970-х років.
До своєї раптової смерті, засновником колективу та його незмінним керівником був випускник Київського інституту культури – Микола Іванович Школа.
Микола пішов із життя 29 квітня 2007 року.
На думку медиків, причиною смерті стала серцева недостатність.
Труп музиканта виявили у районі аптеки 89.
Тіло більше тижня знаходилося у судово-медичному морзі (були травневі свята). Родичі музиканта думали, що Микола на дачі. Ніхто не шукав і особливо не турбувався. Занадто не турбувалися з приводу такої довгої його відсутності, друзі-музиканти теж не переживали, адже їхній керівник міг знаходитися десь і з ким завгодно.
Телестудія “Візит”, звернувшись до кременчужан, просила допомогти впізнати труп невідомого. Тільки тоді злякалися і заметушилися.
Йому було трохи більше п’ятдесяти.
Поховали Миколу на Ново-Реєвському цвинтарі.
Труну з тілом опускали в могилу під аплодисменти. У багатьох на щоках блищали сльози.
Улюбленець кременчуцьких жінок, чарівний і оптимістичний вусатий красень українець, під два метри на зріст, людина беззавітно віддана мистецтву, музиці, своїй батьківщині та улюбленому місту, Микола Школа назавжди залишиться в наших серцях.
“Скарби” завжди прагнули до відточеності, майстерності та професіоналізму, багато в чому наслідуючи, і анітрохи не поступаючись легендарним білоруським “Піснярам”. У ВІА зберігалася афіша, подарована керівнику колективу – Миколі Школі Володимиром Мулявіним та “Піснярами”, підписана ними, з автографами та побажаннями.
У “Скарбах” співав талановитий співак Геннадій Жуков, виступав конферансьє Валентин Стасюк, у ВІА, ще хлопчиськом, розпочинав свою діяльність екс-соліст гурту “Фрістайл” – Сергій Дубина (псевдонім – Дубровін). Сергій виконав безліч пісень, які звучали по всій країні та за її межами (“Ах, яка жінка” та ін. У 1996 році Сергій Дубровін та гурт “Фрістайл” стали Лауреатами конкурсу “Пісня року”).
Екс-соліст ВІА “Скарби” Геннадій Жуков згадує: “На початку 80-х ми поїхали до Тернополя, на республіканський конкурс. Підготували пісню “Україна”, ще кілька пісень, які найкраще відрепетирували і які здорово звучали. Але, пісні були на – російською, і ми сильно хвилювалися і переживали. Коля нервував і місця собі не знаходив. Телебачення, камери, фотоапарати, повна зала. Коли виступили, заспівали – зал нас не відпускав, довго аплодував стоячи. Перше місце, все ж таки, завоював інший колектив Хтось із організаторів, пам’ятаю, заявив: “Ось, справжній український фольклорний колектив!” Самородки! Їх треба просувати”. Микола завжди вимагав від нас злагодженості, професійного підходу, музичної грамотності, незважаючи на те, що ми були самодіяльним колективом”.
Джерело: https://www.05366.com.ua/