У кожного з нас є тезки – люди, які мають такі самі імена, що й ми. Яким би рідкісним не видавалося ім’я – все одно десь є наш тезко. Ну хіба що можна виключити аж надто екзотичні наймення, як-от Даздраперма (скорочення від «Да здравствует Первое Мая») чи Лагшмівара («Лагерь Шмидта в Арктике»).
Немає, мабуть, тезки і в того бідолахи, якого назвали… Вторпіт: татусь був у захваті від «Второй пятилетки», а не надто грамотний секретар сільради не сумнівався, що «пітілєтка» пишеться через два «і». Імена Трактор, Свобода, Ідея, Революція, Маркс, Октябрь, Ноябрина були не поодинокими у 20-40-і роки минулого століття. А Кім (Комуністичний інтернаціонал молоді), Вілен (Володимир Ілліч Ленін), Нінель (слово «Ленін», прочитане справа наліво) існують і досі.
Однакові назви у географії зустрічаються набагато рідше. Це й зрозуміло – зручніше, коли кожна місцевість має індивідуальну, єдину назву. Втім, є тезки і в географії – частіше назви сіл, рідше міст.
Загальновідомі Брест у Білорусі та Франції, Москва у Росії та Сполучених Штатах Америки, Новгород, Новоград і Нью-Йорк в Росії, Україні та тих же Штатах.
У самій лише Україні
- 6 назв «Миколаїв»,
- 8 «Олександрія»,
- 9 «Знам’янка»;
а ще я нарахувала 82 Андріївки, 99 Миколаївок і 131 Іванівку. Природно, виникає питання, – чи є тезки у нашого Кременчука?
Залишаємо поза увагою однокореневі назви, як Кременець, Кременище, Кременівка, Кремінець, Кремінна, Кремінці. Кременчук і лише Кременчук!
Виявляється, що у 20 столітті дійсно були тезки у нашого міста. Це село Кременчук у Пологівському районі Запорізької області. Чи існує воно зараз, – невідомо: відповіді на лист музей не отримав, а у поштовому довіднику такої назви нема.
Було село Кременчук у Вознесенському районі Миколаївської області. Зараз це зона затоплення Южно-Української АЕС – нема села, нема й назви.
Подейкують, що є маленьке місто Кременчук у США, де переселенці намагалися зберегти рідні назви. На жаль, детальної карти Штатів у музеї нема, а в Атласі країн світу вказані лише досить великі міста. Тому з певністю стверджувати про наявність американського Кременчука не можу.
На просторах колишнього Радянського Союзу збереглося декілька назв сіл, однозвучних із нашим містом.
Це невелике село Кременчук (казахською Кременчуг) у Північно-Казахстанській області Казахстану, батьківщина одного з Героїв Радянського Союзу – Івана Бережного, який загинув, визволяючи Україну.
Є село Кременчук (румунською Cremenciug) у Сорокському районі Молдови, центр однойменної комуни.
Є село Кременчук (Кременчуг) у Слободзейському районі невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (згідно з діючим атласом, це Каушанський район Молдови).
А от в Україні на сьогодні тезок Кременчука я так і не відшукала.
Залишається лише майже тезко – Кременчуки в Красилівському районі Хмельницької області. Симпатичне село з великим цукровим заводом і працьовитими щирими людьми. Сільський голова, одержавши мій запит, зателефонував і з легким гумором розповів, що, виявляється, цукровий завод у Кременчуках потихеньку викуповують ділові люди, здається, з Кременчука, – «отже, ми не лише тезки, а й будемо родичами».
Не знаю, чи всіх порадувало те, що назва нашого міста не є унікальною. Паралельно знову виникне питання про походження не унікальної назви – втім, це тема окремої розмови.
Та хоч ім’я нашого міста не унікальне, сам наддніпрянський Кременчук – єдиний і неповторний, зі складною історією і незвичайними людьми. І про це не зайве згадати саме зараз.
Автор: А.Гайшинська Кременчуцький краєзнавчий музей