Із історії «Садового закладу К.І.Бер у Кременчуці»

Автор: Музиченко Наталія Валентинівна

 Кременчуцька земля славилася у минулі часи садівництвом. У 2009 році виповнилося 150 років з часу заснування першого садового закладу м. Кременчука – «Садовое заведеніе К.И. Беръ въ Кременчуге». На момент написання статті, присвяченій цій даті, серед нез’ясованих питань був і таємничий зв’язок Карла Бера із фундатором садового закладу – Карлом Раммом. В пам’ятних книжках і адрес – календарях Полтавської губернії за 1900, 1901, 1903, 1906, 1910 роки вказувалась адреса садового закладу К.Бера, абонентський номер телефону, і ці самі дані подавалися на ім’я Рамма. На фірмових бланках садового закладу  була примітка «бывшее К. Рамма» [1]. За давністю подій, через відсутність матеріалів у місцевих архівах дуже важко встановити істину. Але, працюючи далі над цією темою, збираючи інформацію буквально по крихтах, вдалось  прояснити наступне.

У 1859 році німець – колоніст Карл Рейнгольд Еберхард Рамм (німецькою Carl Reinhold Eberhard Ramm) заснував у Кременчуці перший садовий заклад. Уродженець Ліфляндії, громадянин Любека, за фахом художній садівник, як і його батько – Георг Рамм, Карл був не одиноким у цій справі. Сімейною справою – декоративним садівництвом – займалися й рідні брати Карла, Фрідріх і Вольдемар Рамм, які певний час перебували в Кременчуці й, напевне, допомагали йому в період становлення. Із сім’ї Рамм відома ще одна особа, яка перебувала в нашому місті – Юліус Рамм із Вендена [2].

Розсадник садівничого закладу Карла Рамма знаходився в Крюкові  на хуторі «Любимівка», де вирощували саджанці фруктових і декоративних дерев та кущів, а також насіння різноманітних овочевих  і декоративних культур [3]. Карл Єгорович, так звучало ім’я садівника російською, був не просто садовим комерсантом, а людиною спостережливою, творчою, здібною. У 1864 році він видав посібник, де виклав прийоми вирощування різних культур з урахуванням місцевих клімату і ґрунтів на основі своїх спостережень і досвіду. Брошура була надрукована в типографії п. Гіппенмейєра, одній із перших у Кременчуці [4]. Карл Рамм видавав  також каталоги своєї незвичної продукції, які розсилав клієнтам. Враховуючи те, що каталоги садового закладу були номерні і їх випускалося по три щороку, як це було і пізніше при іншому господареві [5], то, ймовірно, перший номер був надрукований у 1868 році в зазначеній вище типографії. На 1872 рік садівництво К. Рамма було вже добре відоме. Так, в німецькому фаховому садівничому виданні за авторством відомого вченого садівника Ф. Юльке в розділі про парки аналізується стан посадкового матеріалу для парків і садів Росії, і серед небагатьох садових комерсантів  особливо відзначається пан Карл Рамм, який пропонує садоводам – любителям вже досить  багату колекцію декоративних дерев і кущів [6]. 

Садова фірма К.Є. Рамма рекламувалась у довідковому виданні по м. Кременчуку в 1874 році [3]. На початок 1883 року (період з 21 лютого по 27 березня) К. Рамм значиться в списках нових прийнятих членів Німецького садівничого товариства в Ерфурті, хоча на той час вже пройшло понад дев’ять років після його смерті [7]. На 1886 рік в Німецькому товаристві троянд значиться також його ім’я [8]. Вірогідно, заявку на членство подавала дружина Матильда, яка після смерті  чоловіка стала власницею садової фірми «К. Є. Рамм в Кременчуці» і садиби, що займала квартал між вулицями. Херсонською, Городовою, Кривогрязною (з 1901р. Троїцькою) і  Веселою. 

 Як же склалося особисте життя Карла Рамма? Заснувавши в Кременчуці садову фірму, пройшовши нелегкий шлях становлення  протягом п’яти років, уже досить твердо стоячи на ногах, він познайомився з кременчужанкою Матильдою Амалією Шорпп. Вона була донькою покійного на той час столяра  Йозефа Шорппа і його дружини Розалі (уродженої Франтч). Карл Рамм сповідував євангелічно – лютеранську віру, Матильда – католицьку. 15 листопада 1864 року відбулося їх вінчання  у Кременчуцькій кірсі, яке звершив пастор фон Фліднер. Нареченій було 18 років, нареченому – 37 [2]. У шлюбі в них народилося п’ятеро дітей, троє з яких померли у ранньому віці. Проживаючи в Кременчуці, Карл Рамм виступав хрещеним батьком для багатьох дітей з німецьких родин. У шлюбі з Матильдою він прожив 10 років. У 47-річному віці, 6 серпня 1874 року, Карл Рамм помирає від хвороби головного мозку [2]. 

На цей час за 15 років свого існування «Садовий заклад К.Є. Рамм» – вже добре відомий бренд. Залишається єдина пряма спадкоємиця – дружина Матильда. Молода вдова майже два роки, до травня 1876 року, вимушена була займатися підприємством, певно, не без допомоги рідних братів покійного чоловіка – Фрідріха і Вольдемара – фахівців садової справи [2].

В 1872 році Фрідріх Рамм засновує в Ростові-на-Дону на березі мілководної річки Кам’янки перше на Дону насіннєве господарство [9]. Стараннями здібного господаря до 1903 року воно виросло у відомий «Торговий Дім Ф. і Б. Рамм» – постачальника імператорського двору, комісіонера Міністерства землеробства і Державного майна, учасника різних виставок і володаря 14 нагород. Торговий Дім об’єднував у собі cадівництво, насіннєве господарство і розсадники дерев. Федору Єгоровичу Рамму, як він став іменуватися на російський манер, тривалий час допомагав рідний племінник Борис Володимирович (Бернгард Вольдемарович) Рамм, оскільки синів – продовжувачів сімейної справи у Федора Єгоровича не було [10]. Він мав дружину Ольгу Рамм (у дівоцтві Розенберг) і доньку Луїсу, яка народилася в Кременчуці [2].

20 вересня 1903 року Ф. Рамм, власник фірми «Ф.Є.Рамм», офіційно сповіщав клієнтів про те, що Б.В. Рамм – його багаторічний співробітник і племінник, виступає повноправним учасником підприємства, внаслідок чого затверджується нова назва «Торговий Дім Ф. і  Б. Рамм» [10]. 

Фірма щорічно випускала докладні каталоги, що пропонували насіння квіткових культур, декоративних і плодових дерев, кущів, а також саджанців. Тільки одних чайно – гібридних троянд пропонувалося 400 сортів. На дослідній ділянці проводилися роботи з гібридизації. Вихідний матеріал постачався з відомих розсадників Німеччини і Франції. Так, відомий свого часу сорт троянди «Ольга Рамм» був виведений саме в Ростові і названий іменем дружини Федора. Цікаво, що її дівоче прізвище Розенберг, в перекладі з німецької – «Гора троянд». В північно-західній частині міста Ростова-на-Дону, в заплаві глибокої і чистої річки Темерник, розташовувалися ділянки по вирощуванню однорічників, вище знаходився комплекс оранжерей із зимовою вигонкою квітів для святкових букетів до Різдва і Великодня [11]. Борис Рамм успадкував після смерті дядька Торговий Дім [12]. Б.В. Рамм активно сприяв створенню зелених насаджень м. Ростова-на-Дону. Так, в день свята Деревонасаджень, яке проходило у місті навесні 1910 року, він, окрім того, що входив до організаційної ради, зробив пожертву на придбання 15000 саджанців [13].  Саме на місці розташування успішного квіткового господарства Рамма у 1927 році створили Ботанічний сад [11]. 

У Києві на 1901 рік існувала фірма «Семенная торговля В. Рамм» [14, с..816,826]. Можливо, її власником був третій брат Вольдемар із родини Рамм. Садівник з таким же ім’ям (В. Рамм) керував роботами по закладці парку на півдні Російської імперії в Лікані за проектом Л. М. Бенуа. Будівництво велося до 1905 року і було завершено його сином К. Раммом [15].

Але повернімося до Кременчука другої половини 19 століття. Саме тоді, коли після смерті власника садовій фірмі «К.Є.Рамм» була потрібна тверда чоловіча рука, із вдовою Матильдою Рамм знайомиться молодий художній садівник із Риги Карл Бер, який на 1870 рік мав там власну невелику садівничу фірму [16].

 Можливо, знайомство відбулося за сприяння пастора фон Фліднера – сина покійного секретаря Ліфляндської консисторії,  який свого часу прибув до Кременчука, як і Бер,  із Риги [2]. І недарма в подальшому родини Бер і фон Фліднер мали тісні стосунки: сім’я  фон Фліднер тривалий час  проживала в будинку Карла Івановича [17].

 Карл Юліус Вільгельм Бер (нім. Carl Julius Wilhelm Baer) походив зі старовинної бюргерської родини, сімейним фахом якої і по батьківській, і по материнській лінії було декоративне садівництво. Батько – Йоганн Август Юліус Бер, художній садівник і садовий комерсант, займався у Ризі вирощуванням і торгівлею насіння, оранжерейних рослин, а також дерево – кущових порід [16]. Він був членом Товариства дослідників природи в Ризі з 1857 року [18]. Мати – Анна Вільгельміна – донька Хрістіана Вільгельма Шоха і Агнеси Сусанни, уродженої Кооп [19]. Х.В. Шох мав відоме садівництво «Садоводство Х.В.Шох в Риге», засноване в 1836 році [14]. Насіннєва лавка знаходилася в Ризі, розсадники –  на околиці міста Ганібу Дамбіс. Останні на 1898 рік так розрослися, що через нестачу площі  їх перенесли до Саласпілсу. Фірма Шоха ввозила саджанці з Європи, в тому числі й від відомої фірми Л. Шпета. Напередодні Першої світової війни із Саласпілських розсадників щорічно продавлося по 50 – 60 тис. саджанців плодових і декоративних дерев як у Латвії, так і в Європейській частині Російської імперії [20]. Відомий російський ботанік і систематик, один із директорів Імператорського Санкт-Петербурзького Ботанічного саду Едуард Регель у періодичному виданні Російського товариства садівництва за 1870 рік дає характеристику садових закладів Ю. Бера і Х. Шоха, як одних із кращих у Ризі. Він також відзначає, що серед квіткових рослин, які там вирощуються, перший особливу увагу приділяє культурі гладіолуса, другий – орхідеї [16].

Прадід Карла Бера по матері – Вільгельм Шох, теж садівник за фахом, з 1836 року оформлював відомий Верманський сад у Ризі [21]. Вірогідно, саме на його честь мати Карла отримала ім’я Вільгельміна. Йоганн Август Юліус Бер і  Анна Вільгельміна (уроджена Шох, 1826 р. н.) були вінчані 6 серпня 1846 року в  Ризі в кірсі реформатської парафії [19].

Карл Вільгельм Юліус Бер народився у Ризі 7 вересня 1848 року. В родині Берів, окрім Карла, було ще восьмеро дітей – три доньки, п’ятеро синів. Два сини – Карл Вільгельм Юліус і Георг Вільгельм пішли батьківським шляхом: стали фахівцями садової справи [22]. Останній успадкував після смерті діда садівництво Х.В.Шоха в Ризі [23, с.3]. В 30 – і роки 20 ст. садівництвом володів П. Балодіс. За радянської влади на базі садівництва Х.В. Шоха був створений Ризький національний ботанічний сад – зараз агентство Національний ботанічний сад [20]. 

13 червня 1876 року в кірсі євангелічно – лютеранської парафії м. Кременчука відбулося вінчання саксонського підданого Карла Бера і Матильди Рамм, яке звершив  пастор фон Фліднер. 23 травня 1877 року в родині Бер народилася донька Ольга Вільгельміна. Через три роки, 20 травня 1880 року, народилася друга донька Елізабет Августа. Недовго тривало родинне щастя подружжя Бер. Від хвороби серця помирає 15 липня 1882 року дружина Матильда [2]. Раннє заміжжя, часті пологи, хвороба і смерть першого чоловіка та дітей від нього вкрай підірвали її здоров’я. Карл Бер з двома малолітніми доньками і гарним спадком дружини – вже добре відомим садовим закладом і садибою – залишається вдівцем. 

Він одружується вдруге. Другу дружину К. Бера звали Емілія Едуардівна [17]. В новому шлюбі народжується син Павло. Саме на його честь  Карл Іванович назвав хутором Павлівка придбану під розсадник земельну ділянку неподалік від Кременчука у 90 – і роки 19 століття [24]. Яка доля розсадника на хуторі Любимівка в Крюкові – достеменно невідомо, як і його місцезнаходження. На картах він не значиться і в пам’яті крюків’ян, за давністю подій, не збереглася ця назва чи, бодай, якась інформація про розсадник. Єдиний розсадник у Крюкові, який належав районному комунгоспу до 1953 року, знаходився на території сучасної ЗОШ №23 по вул. Олександріївській [25]. Можливо, саме тут Карл Рамм мав колись садівниче господарство.

 На 1896 рік «Садовий заклад К. Бер в Кременчуці» досяг розквіту, беручи участь у різних сільськогосподарських виставках, отримуючи нагороди, був добре відомий по всій Російській імперії [24]. На 21.01.1896 року Карл Бер значиться в списках нових членів Німецького товариства троянд [26]. Саме завдяки фірмі К. Бера Кременчук значився в Російській імперії серед відомих садівничих центрів нарівні з такими містами, як Москва, Рига, Варшава, Київ, Ростов – на – Дону та ін. як такий, «где имеются полные комплекты декоративних растений» [27].

 Карл Іванович мудро зберігав уже добре  відомий бренд «К.Є. Рамм» на фірмових бланках закладу [1]. А, оскільки, проживав він на колишній садибі К.Рамма, то й адреса подавалася на обидва прізвища. 

Доньки К. Бера від першого шлюбу, Ольга й Елізабет, одружилися з синами відомого в Кременчуці фабриканта, теж німця за походженням, власника шкіряного заводу – Бернарда Оренштейна – Германом і Леопольдом [28].

Після смерті Карла Івановича у 1916 році [29] садовий заклад успадковує син Павло Карлович. На той час він був одружений і мав доньку Алісу. Дружину звали Вільгельміна Георгіївна [17].

В осінньому Каталозі цибулинних рослин «Садового закладу К. Бер в Кременчуці» за 1916 рік власником закладу значиться вже Павло Карлович Бер. Ще у 1918 році він з родиною залишався у Кременчуці. Цього року був  виданий Головний каталог насіння та ін. (зазвичай його випуск припадав на грудень) але, здається, це був останній  каталог приватного садового господарства Павла Бера [5]. За радянської влади «Садовий заклад К.Бер в Кременчуці» було націоналізовано. Доля господарів, на жаль, невідома. Скоріш за все, родина виїхала за кордон.

Про подальшу долю садового закладу викладено в статті «Садовому закладу К.І. Бера в Кременчуці – 150 років», надрукованій в міському екологічному бюлетені [30].

На планах колишньої садиби К. Бера за 1961 р., де знаходилася тоді контора благоустрою Кременчука за адресою вул. К. Маркса, №81, позначені фонтан, теплиці, оранжереї, сад – виставка, які пам’ятали ще старих господарів [31]. Ще до кінця літа 2010 року зберігались у гзадовільному стані будинок – контора, теплиці господарства К. Бера (сучасна адреса – вул. К. Маркса, №29/42). З початку осені 2010 року  всі будівлі на  території садиби зруйновані. Ділянку готують під забудову. Таки виросте на історичному місці,  яке вціліло попри всі революції і війни і було тією безцінною тонкою ниточкою, що пов’язувало нас, сучасників,  з Кременчуком давнім, типова безлика висотка.

 Ось так сумно закінчилась історія садового закладу К. Бера в Кременчуці. Перегорнута ще одна сторінка історичної книги міста. Але, незважаючи на все, в ній назавжди залишаться імена двох Карлів – німців за походженням, які знайшли тут другу батьківщину, глибоко пустили коріння, чесно і сумлінно працювали, впроваджуючи високі професійні традиції, розбудовуючи економіку міста, піднімаючи рейтинг Кременчука в садівничій галузі і залишили на кременчуцькій землі добрий слід. 

Ця тема, звичайно, остаточно не вичерпана і потребує подальших досліджень щодо з’ясування долі нащадків родин К. Бера і К. Рамма. 

Автор: Музиченко Наталія Валентинівна

По материалам III региональной научно-практической конференции, посвященной 440 – летию основания города Кременчуга «Кременчугу 440 лет»

ЛІТЕРАТУРА

1. Фонди Кременчуцького краєзнавчого музею(КрКм). – П – Р н/д – інв.649.

2. Архів КрКм, спр.354, арк. 8, 9,13, 14, 23, 25,26, 28 – 31, 33,35, 39, 45, 47 –  49, 51,59 – 70. 

3. Сторчаков К., Розенталь Г. Справочная и адресная  книжка г. Кременчуга на 1875 год. – Кременчуг: Типография и Литография Германа Розенталя, 1874. – 72с.

4. Книжный вестник. [Електронний ресурс]  – С.- Петербург. – 1864. – №20. – С.401. – Режим доступу: books.google.ru/books.

5. Главный каталог семян и проч. Садовое заведение К. Бер в Кременчуге. – №152. – Кременчук, 1918. – 48 с.

6. Di Koniglische Landesbaumschule und Gartnnerlehranstalt zu Potsdam. [Електронний ресурс] / F.Juhlke – Berlin, 1872. – S.155. –  Режим доступу: books.google.ru/books.

 7. Deutsche Gartner – Zeitung. [Електронний ресурс] – Erfurt. – 1883. – S.164. – Режим доступу: books.google.ru/books.

8. Rosen – Zeitung. [Електронний ресурс] – Frankfurt a.M. – 1886. – Режим доступу: books.google.ru/books.

9. Путешествие за сортом [Електронний ресурс] / Г. П. Рылов, И. В. Стеркин  – Москва: Агропромиздат,1987.- С.1- Режим доступу: hhobbi.narod.ru/ruk_priv/sort.

10. Краткий каталог семян на 1904 гол Торгового Дома Ф. и Б. Рамм в Ростве н/Д. [Електронний ресурс] – Ростов н/Д: Акционерная печатня, 1904.- 48 с. –  Режим доступу: www.ozon.ru/context/detail/id/5684131/.

11. Ботсад ЮФУ. [Електронний ресурс] –  Режим доступу: sfedu.ru/garden/history.htm.

12. Иллюстрированный каталог семян, луковиц, растений, садоводческих орудий Торгового Дома Рамм Б.В. в Ростов – н /Д [Електронний ресурс] – Ростов– н/Д: Типография Сивожелезова С.С. – 1916.- 78с. – Режим доступу: www.alib.ru/tagro.phtml?word2=tdo15.

13. Праздник древонасаждения в Ростове-на-Дону. [Електронний ресурс] –   Режим доступу: nativregion.narod.ru.

14. Шредер Р. И. Русский огород, питомник и плодовый сад. – С. – Петербург, 1901. – 840с.

15. Градостроительство России середины 19 – нач. 20 века. [Електронний ресурс] /  М.В. Нащокина – Москва: Прогресс, Традиция, – 2003. – Т.2 – С.54 – 104. – Режим доступу: www.gardenhistory.ru/page.php?pageid=383.

16. Gartenflora. [Електронний ресурс] / E.Regel – S. Peterburg. – 1870.- S. 365,366. –  Режим доступу: books.google.ru/books.

17. Архів КрКм., спр.358.

18. Correspondenzblatt der Naturforschenden Vereins zu Riga. [Електронний ресурс] – Riga. – 1857. – S.168. – Режим доступу: books.google.ru/books.

19. Державний історичний архів Латвії (ДІАЛ). [Електронний ресурс], ф.3030, оп.1, спр.5, арк. 5,160,132,201. – Режим доступу: www.lvva – raduraksti.lv/ru.html.

20. Национальный ботанический сад. [Електронний ресурс] –  2010. – Режим доступу: www.rbd.gov.lv/par – mums/vesture/?/lang = ru.

21. Верманский сад. [Електронний ресурс]  – Режим доступу: www.las –  flores.ru / latvia /riga / latvi… ght – garden. Html.

22. ДІАЛ. [Електронний ресурс], ф.3030, оп.3, спр.44, арк. 12,19,30, 39,49, 60,349. – Режим доступу: www.lvva – raduraksti.lv/ru.html.

23. В. Мюллер, М. Гесдерфер «Обьявления Садовые многолетники». – С.-Петербург: издание А. Ф. Девриена, 1913. – 116с.

24. Кременчугская губернская сельско – хозяйственная выставка 1896 года. Отчет  распорядительного комитета выставки. – Кременчуг: Издание Кременчугского отдела Полтавского общества сельского хазяйства, 1898. – С.51.

25. Лушакова А.Н., Шевченко Ю.Г. Архитектура и строительство Крюкова в послевоенный период (1944- 1959г.г.) Вісник КДПУ ім. Михайла Остроградського. – Вип.5. – Ч.1.- 2009. – С. 144.

26. Rosen – Zeitung. [Електронний ресурс] – Frankfurt a.M. – 1896. –  Режим доступу: books.google.ru/books.

27. Изящное садоводство и художественные сады. [Електронний ресурс] / А.Регель – С.- Петербург: издание Г. Б. Винклер. – С.370. – Режим доступу: www.torrentino.com/torrents/179591.

28. Архів Кркм.,спр.1.

29. Приднепровский голос. – 1916. – 05.03.

30. Музиченко Н.В. Садовому закладу К.І. Бера в Кременчуці – 150 років Світ довкілля. – Кременчук: СПД Олексієнко В.В., вип.12. –  2009. – березень. – С.28 – 32.

31.Архів КрКм.,спр. 350(А), арк.111.