Автор: Кракало І.В.
Черняхівська археологічна культура – одне з найбільших соціально-економічних утворень першої половини І тис. н.е. Південно-Східної Європи. Її територія охоплює лісостепову та степову зони сучасної України, Молдавію, Подунав’я, Трансильванію, Польщу. Носії черняхівської культури активно заселяли Полтавщину, однак чи не найбільше пам’яток – не менше 33 – розміщено на Кременчуччині. Короткому висвітленню пам’яток черняхівської культури м. Кременчука та приміської зони присвячена дана робота, створена за матеріалами Наукового архіву Інституту Археології НАН України, досліджень науковців Кременчуцького краєзнавчого музею та місцевих краєзнавців.
Черняхівські пам’ятки Кременчука об’єднують правобережну та лівобережну частини досліджуваної зони. На території безпосередньо міста вони зафіксовані на Раківці, на розі вулиць Фрунзе та Космонавтів у Крюкові (правобережна частина міста), і, крім того, у невеликій кількості – в районі заводу силікатної цегли та на колишньому Олександрівському хуторі (59).
Виявлені на Раківці матеріали черняхівської культури являють собою фрагменти гончарного сіро- та чорнолощеного посуду, зокрема тонкостінної біконічної мисочки відкритого типу з вузенькими, злегка відігнутими назовні вінцями, товстостінного горщика з добре відмуленої глини з сильно відігнутими, сплощеними по зрізу вінцями і прикрашеною смужкою навкісних рисок шийкою, стінкою з пролощеним променевидним орнаментом тощо. Очевидно до цього ж періоду відносяться уламки пізньоримських червоно- та жовтоглиняних амфор з лінзовидними та овальними ручками, знайдених як на Раківці(2), так і біля заводу силікатної цегли(2), на Лашках (1,26), у центральній частині Кременчука і біля вантажного порту(2), а також біля сс.Самусіївка (2), Кам’яні Потоки (3,61; 2) хут.Криси (4,47), хут.Радуцківка (5,7), хут.Редути (4,51), хут.Батраки (4.47), хут.Терещенки (4,81), хут.Перев’язки (4,51), сс.Дмитрівка (4,50), Чикалівка (3,61), Недогарки (6,40), Максимівка(5,53) тощо. Амфори – свідки активного торгового життя «кременчуцьких» черняхівців. Свідченням економічних зв’язків черняхівців даної місцевості є знахідка в 70-х років ХІХ ст. у гирлі Псла поблизу Кременчука скарбу римських монет перших століть н.е. З цього приводу збереглося свідчення директора лубенської гімназії Пантелєєва М.Н. (7,71). Римські монети І-ІІ ст. н.е. виявлені також на поселеннях черняхівської культури біля сс.Максимівка, Радуцківка (7,72), Погреби (2), Келеберда (8, 3, 4), Дмитрівка ІІІ (9,13). Серед інших найближчих пунктів знахідок назвемо с.с.В.Мануйлівка, Вереміївка (обидва 8, 191), Глобине (7,71), Градизьк (10, 92-94). За свідченнями градизьких колекціонерів В.Л.Тараненка, В.Є.Баранова та інших у Градизьку зафіксовані монети імператорів Коммода (180 – 192 рр), Марка Аврелія (161 – 180 рр.), Адріана (117 – 138), Траяна (38 – 117 рр.), Фаустини І (… – 175 рр.), Криспіни, Луцилли (164 – 169 рр.). Скоріш за все саме такі монети складали кременчуцький скарб.
Найцікавішою пам’яткою Крюкова і всього Кременчука взагалі є виявлене у травні 1992р. при земляних роботах на вул. Космонавтів дитячого поховання другої половини ІV – початку V ст. ( 11, 111-117). Відомості про знахідку надійшли до музею після закінчення земляних робіт. За даними господарів поховання (інгумація) знаходилось на глибині близько 2 м. і мало південно-західну орієнтацію. При вивільненні посуду трапились дуже невиразні (тім’яні ?) кістки та нижня щелепа з незношеними дрібними зубами. Посуд (Рис.1) розміщувався біля голови небіжчика: в головах стояв вузькогорлий біконічний сіролощений глечик ( Н 14,5 см., Д корп. 12,8 см.). У верхній частині корпуса глечика тричі повторений раппорт орнаменту у вигляді трьох вертикальних відрізків зигзагу, розділених між собою чотирма вертикальними паралельними прямими. Найближчим аналогом цій орнаментації є календарні зображення на одній з лепесівських ваз (12,66-89), які пов’язуються з громовицею – символом червневих гроз. Інші посудини розміщувались справа від голови в такому порядку: миска, 2 горщики, один з яких був накритий невеличкою мисочкою, чорнолощений напівсферичний частково зруйнований кубок ( Н 8,5 см., Д 10,3 см.), велика миска ( Н 13 см., Д 22 см), в середині якої – маленька мисочка ( Н 6 см., Д 8,7 см. ). Загалом у похованні маємо 8 кружальних посудин: 2 кухонних горщики ( Н 12,5 – 13,5 см, Д 12,5 – 13,8 см), 4 миски закритого типу (Н 6 – 13 см., Д 8,7 – 22 см.), глечик та кубок. Останні два можна віднести до речей культового призначення.
Цілком ймовірно, що дане поховання є складовою частиною цілого некрополя пізньоримського часу, де поряд із типово черняхівськими похованнями маємо також сарматоїдні (62). Чикалівка (правий берег Дніпра): селище черняхівської культури відмічене у звіті Дніпродзержинської експедиції 1959 р. як таке, що потребує стаціонарного дослідження (3,63). Чикалівське поселення (Чикалівка 6) розміщене біля с.Успенка сусідньої Кіровоградської обл. на колишніх колгоспних городах. Його довжина становить 1,5 км. х 300-500 м. Тут виявлені фрагменти кружальної та ліпної кераміки, печина, 2 уламки глиняних пряслиць та глиняне грузило (3,60). 2003 р. В.В. Шерстюком (14, 18) у цьому районі були зібрані фрагменти кружального кухонного та столового посуду, рифлених червоноглиняних та «інкерманських» амфор ІІІ–ІVст.(2).
Ідентичні матеріали зафіксовані на пунктах Чикалівка І (перша надзаплавна тераса Дніпра за 1 км. на південь від Чикалівського кар’єра) та Чикалівка ІІІ (на піщаному узвишші надзаплавної тераси, за 2-2,5 км. від північно-західної околиці с.Успенка та за 1-1,5 км від колгоспного саду, біля озера Кругло-Солоне)(3,61).
В цій місцевості (Почикалівка – Дереївка) на відстані 10 км. було виявлено 6 поселень (13, 100).
Кам’яні Потоки І – на березі Дніпра, за 20м від плавнів Дніпродзержинського водосховища та за 300 м. на північ від західної частини села, біля ґрунтової дороги – поселення площею 350 х 100 м. Зібрані фрагменти червоноглиняних амфор, ліпного та кружального лощеного та шерехатого посуду(2).
Кам’яні Потоки ІІ. Фрагменти кружальної черняхівської кераміки зафіксовані в урочищі Сиваш (висота над озером – 4-5 м.) (3, 15,61).
Урочище Солоне (центральна частина села, на перехресті вул. Горького та Лесі Українки). На приватних городах – розорюване поселення площею 50х50м., де В.В.Шерстюком (14, 14-16) зібрані фрагменти ліпної (43 фр.), кружальної (686 фр.) та камфорної (22 фр.) кераміки (2). У колекції переважає кружальний кухонний посуд (78%): опуклобокі горщики, миски відкритого та закритого типу, 1 фрагмент ручки тощо. Серед столового посуду переважають підлощені та лощені екземпляри чорного та сірого кольорів: горщик, миски, миски-вази (2).
Кам’яні Потоки ІІІ. Поселення довжиною бл. 1 км. розміщувалося на першій надзаплавній терасі, що підіймалася на 4,5 м. над лукою на території колгоспного саду. Серед кераміки переважала кружальна кераміка (85–90%) з сіролощеною та шерехатою поверхнею: фрагменти горщиків, тарного посуду, амфор (3, 15,61).
Садки ІІІ (р-н Бригада) на північ від вул.60-річчя СРСР, на схилі другої надзаплавної тераси Дніпра – окремі знахідки на території розораного під городи поселення: фрагменти кружального лощеного та шерехатого посуду (2).
Білецьківка. З території села походять дві чорнолощені кружальні миски (2), які входили до складу поховального інвентарю і були виявлені поряд із скелетом на одній із садиб села. Подробиці місцезнаходження встановити не вдалось.
Чечелеве І. На березі озера Урма, поблизу центра села на садибі П.В.Лагоди зібрані фрагменти кружальної та ліпної кераміки (3, 35,61).
Чечелеве ІІ. Схожі матеріали зібрані на першій надзаплавній терасі Дніпра на городі П.Т. Бартосенка (3, 61) та у траншеї воєнного часу біля садиби К.Д.Гамзи (3, 62).
Чечелеве ІІІ. На підвищеному задернованому схилі першої надзаплавної тераси Дніпра виявлене черняхівське поселення з ліпною та кружальною керамікою (3, 62).
Узагальнюючи результати розвідок 1959 р. у правобережній частині Кременчуцького р-ну, М.П.Кучера та В.С.Драчук писали: „Культурный слой на большинстве поселений имеет слабую насыщенность. Керамика представлена обычными для черняховской культуры типами: лепной, кружальной с шероховатой поверхностью, кружальной серолощеной, реже чернолощеной. На 11 поселениях встретились фрагменты амфор. Плотность населения в данном районе была довольно значительной» (13, 101).
На лівобережжі пам’ятки розміщувались у такій послідовності:
Хут. Безборошне (Приєднано до с.Дзержинське). За 400 м. від південно-східної окраїни села (від хати Глушко Олександри) та за 300 м. на схід від р.Псел на березі пересохлого струмка В.С.Драчуком виявлені фрагменти шерехатої кружальної кераміки (4, 48).
Хут. Івки (Приєднано до с.Дзержинське). Поселення розміщене на північ від хутора на березі озера Світличне на висоті 5-7 м. і має площу 120-150 кв.м. На поселенні переважав ліпний посуд, очевидно миски, з домішкою шамота (4, 48).
Хут. Батраки.(Приєднано до с.Придніпровське, а потім до с.Дзержинське ). На південно-східній околиці села за 1 км. на північний схід від хати І.І.Христич та за 150 м. на північний захід від Псла на західному березі озера Німеччина В.С.Драчуком зібрано фрагменти посуду черняхівського часу, у тому числі рифленої червоноглиняної амфори римського (?) часу (4, 47).
Мала Кохнівка. Поселення розміщувалося за 700 м. від р. Крива Руда та у 250 м. на схід від Малокохнівського гранкар’єру, на березі пересохлого озера. Знахідки виявлені вздовж берега на площі 500 х 200 м на висоті 6 м. Кераміка представлена шерехатим та лощеним кружальним та ліпним посудом: горщиками, мисками, вазою(?), уламками амфор (в т.ч. – ІІІ-ІV ст.)(4, 44-45). При обстеженні цієї території співробітниками музею у 1990 р. виявлені уламки глиняної обмазки.
Криси, хутір(нинішнє с. Соснівка). Поселення розміщувалося за 2-3 км. від попереднього у північно-західній частині хутора, на південь від залізниці: у 150 м. на північ від садиби М.Г.Коган та у 50 м. на схід від хати Г.С.Коган – на пологому березі р. Кагамлик, на висоті 2–5,8 м. Посуд представлений гончарними (шерехатими, лощеними) та ліпними горщиками, мисками (відкритого та закритого типів), вазами (фрагментами ручок), уламками амфор ІV ст. (4, 45-47).
Останньою лівобережною пам’яткою черняхівської культури є поселення біля с. Самусіївка (4, 10). Очевидно черняхівське населення мешкало і біля с. Власівки (на кордоні з Кіровоградською обл.). Тут розвідкою відмічений фрагмент лощеної посудини із складним зубчастим орнаментом (6, 11), а також уламок миски (2).
Незважаючи на густу заселеність району Кременчука у першій половині І тисячоліття, більшість виявлених пам’яток черняхівської культури знаходиться під загрозою повного зникнення. Так, було зруйноване в результаті вибірки землі для будівництва залізниці черняхівське поселення біля с. Мала Кохнівка. На місці іншого поселення, біля с.Кам’яні Потоки активно ведеться будівництво житла. Недоступний для вивчення та руйнується ґрунтовий могильник, розміщений на території с.Білецьківка. Значна кількість археологічних пунктів знищена внаслідок будівництва Кременчуцької та Дніпродзержинської ГЕС. Тим більшої уваги слід приділяти охороні та дослідженню того, що залишилось. Останнім часом активно вивчаються черняхівські поселення під м.Комсомольськом і кількість виявлених щороку зростає. Можливо, час подбати про широкі дослідження пам’яток цієї високорозвиненої культури і в межах нашого міста та приміської зони. Це, безперечно, дасть цікаві матеріали із стародавньої історії Кременчука та всієї України.
Автор: Кракало І.В.
Джерело: «Кременчуку – 435 років». Матеріали науково-практичної конференції. 2006 рік.
Література:
1. Архів КРКМ. – Розвідки О.Б.Порубая.
2. Фонди КрКМ
3. Телегин Д.Я., Шмаглий Н.М., Кучера М.П., Митрофанова В.И., Драчук В.С., Петровская Е.А. Отчет о разведках археологических памятников в районе Днепродзержинского водохранилища в 1959 г. // Науковий архів Інститута археології НАН України. – 1959/5.
4. Телегин Д.Я, Махно Е.В., Шарафутдинова И.Н. Отчет о разведке в зоне Днепродзержинского водохранилища в 1960-1961 гг.//Науковий архів Інститута археології… 1960-61/4.
5. Археологія Української РСР. – Київ, 1975. Т ІІІ.
6. Телегин Д.Я., Юра Р.А., Кучера М.П., МаксимовЕ.В., Митрофанов В.И. Отчет о разведке археологических памятников в зоне затопления Кременчугского водохранилища в 1958г.// Науковий архів Інститута археології НАН України. -1958/1е.
7. Кропоткин В.В. Клады римских монет на территории СССР. – М.: Наука, 1961. – Г. 4.
8. Ляскоронский В. История Переяславской земли с древнейших времен до половины ХVІІІ столетия. – Киев, 1903.
9. Башкатов Ю.Ю. Отчет о разведках в окрестностях города Комсомольська и раскопках многослойного поселения Дмитровка ІІІ (Полтавская обл., Кременчугский р-н) в 2004 году. – ІА НАНУ. – 2005
10. Шалобудов В.Н.Римские монеты из Градижска.// Полтавський археологічний збірник. – Полтава, 1998. – №1. Ця публікація включає монети Антоніна Пія, Марка Аврелія, Фаустини Старшої, Коммода.
11. Кракало І.В. Поховання черняхівської культури у Кременчуці.//Полтавський археологічний збірник. – Полтава, 1995. – Ч.3.
12. Рыбаков Б.А. Календарь ІVв. Из земли полян. //Советская археология. – Москва, 1962. – №4.
13. Кучера М.П., Драчук В.С. Памятники раннеславянского времени и Киевской Руси в зоне водохранилища Днепродзержинской ГЭС./ Краткие сообщения Института археологии. – Киев: Наукова думка, 1962. – Т.12.
14. Шерстюк В.В. Звіт про археологічні розвідки на південно-східних околицях Крюківського району м. Кременчука. – Архів КрКМ. – Спр. 331.