Автор: Барух Бавлі
Район «Лашки» у Кременчуці традиційно вважають циганським. Чому? Як давно стали селитися тут цигани? 5 жовтня 1956 року Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про залучення до праці ромів, які займаються бродяжництвом», забороняв кочовий спосіб життя і прирівнював його до дармоїдства. За законами СРСР за «кочування та паразитичний спосіб життя» циган позбавляли волі терміном до 5 років. Отоді, як вважають, і почали селитися роми в нашому місті.
Проте, не все так просто: цигани жили в цих краях, як кажуть, «з віку». Що знаємо ми про цю, дуже строкату і колоритну етнічну групу, що грає помітну складову в різноманітній палітрі національностей, що населяють наш край? Вважається, що циганська народність склалася після того, як батьки циган залишили Індію наприкінці 1-го тис. зв. е. Можливо, що причиною їхнього виходу з Індії стали навали мусульман.
Спочатку осівши в Передній Азії, цигани надовго затрималися на східній околиці Візантійської імперії. У 13-15 вв.вони розійшлися спочатку по Південно-Східній та Східній, а потім по Центральній та Західній Європі, надалі – по Північній Африці та по Північній та Південній Америці та Австралії (до 19 ст). У Західній Європі, на початку 15 ст, цигани були зустрінуті доброзичливо. Пізніше ставлення до них змінилося, їх стали переслідувати як бродяг, що промишляють ворожінням та жебрацтвом, оголошували поза законом, виселяли за межі держави чи вбивали. Лише наприкінці 18 ст., в окремих країнах Європи, до них стали ставитися більш терпимо.
Виник розподіл на осілих, напівосілих і кочових циган. Кочуючий табір – це група, що просувається певною, традиційно встановленою територією і очолювана виборним вождем – вайдою. Він є офіційним представником табору перед адміністративними організаціями тієї країни, де кочує група ромів, він же вершить суд із внутрішніх конфліктів.
Положення жінки в таборі особливе: вона підпорядковується батькові, потім чоловікові, на ній лежать турботи про повне забезпечення сім’ї їжею. Осілі та напівосілі цигани сповідують релігію та виконують обряди тих народів, серед яких вони живуть, і легко змінюють своє віросповідання під час переселення. Кочові цигани дотримуються традиційних забобонів та обрядів, окультно-містичних вірувань.
Перші згадки про появу циган на території України датуються XV століттям (в охоронній грамоті, виданій великим литовським князем Олександром циганському вождеві Василеві), а їхні перші поселення були в районі Ужгорода, Бессарабії та Криму. Згадуються цигани і в «Саноцьких літописах» за 1428 та 1436, а також у «Львівських циркулярах» – за 1428 та 1455 роки.
На територію України цигани, як вважається, прийшли з Валахії та Молдови, і до XVI століття вони кочували вже по всій Україні. Назва «цигани» з’явилася українською мовою наприкінці XVI століття, її справжню етимологію не встановлено. Самоназва більшості європейських груп – ром;, ро; Слово ромів вважається образливим, хоча часто використовується і самими ромами.
За даними перепису населення 2001 року, на Полтавщині проживало 4067 циган. В Україні, за останніми даними, проживає 15 етнічних груп циган, серед яких: серви, келдерари, ловари, кримські цигани (що сповідують іслам), синті, угорські цигани, словацькі цигани, російські роми, Кишинівці, Урсари, люля та інші. Цигани живуть у багатьох країнах Європи, а також у Північній Африці, Північній та Південній Америці, Австралії. Чисельність європейських циган за різними оцінками визначається від 8 до 10-12 млн. Чоловік.
Лашки – невеликий мікрорайон на східній околиці лівобережного Кременчука – був уподобаний циганськими сім’ями наприкінці 60-х років. Назва «Лашки» може походити від української «ляхи» (зменш. – «ляшки»). У хутора «Лашки» є ще одна назва з давніх-давен – «Циганський». Кременчуцькі цигани кажуть: «В Індії є річка Ганг, її ще Гана називають, ось цигани там раніше біля річки жили. А потім і пішло, люди з Гани – гани. Але не ганами стали називати, а додали букву «ц» і вийшло цигани».
Ми були здивовані, наскільки добре кременчуцькі цигани поінформовані про інші етнографічні групи циган. На Лашках нам розповіли про відмінності мови, побуту, занять, «законів» та понять. Молдовські цигани, наприклад, знають, що у мові російських циган багато слів, запозичених з російської, він відрізняється від діалекту молдавських циган вимовою окремих звуків і слів. Циган руїни в Росії більше і розселені вони практично по всій країні: «У будь-якому районі можна зустріти російських ромів, нехай небагато, але дві-три сім’ї є, навіть на Крайній Півночі».
На відміну від російських та молдавських циган, цигани-крими сповідують містичні форми ісламу, тому їх побут помітно відрізняється від побуту циган російських та молдавських. Молдавські роми відзначають, що у російських ромів менше збереглися старі традиції, вони більше асимільовані. Наприклад, жінки вже давно відмовилися від традиційного костюма, ходять у сукнях, інколи ж навіть у штанах. Кримські цигани, навпаки, суворо дотримуються старих законів. Дуже цікаво було почути про кримських ромів. Киримітика рому отримали свою назву від місця проживання – Криму, куди вони переселилися з Балкан. Вважається, що в минулому кримські цигани були християнами, але, швидше за все, вже на Балканах, прийняли іслам. Інокультурне оточення позначилося на культурі кримських циган, вони вільно володіють кримсько-татарською мовою, безліч запозичених татарських слів відзначено їхньою мовою.
Традиційними заняттями циган цієї групи стала ковальська та ювелірна справа. Були серед них також музиканти, візники, торговці кіньми. Поряд із ворожінням жінки займалися торгівлею косметикою. У складі Російської імперії кримські цигани опинилися з часу приєднання Криму.
Коли з’явився у Кременчуці перший циганський табір – невідомо. Швидше за все, це були представники, які й нині становлять основну частину циганського населення України. Полтавська земля була місцем кочування та інших груп циган. Так, у кримських циган у паспорті та інших офіційних документах частіше можна зустріти запис «татарин», а не «циган», так само роблять і молдавські цигани, записуючись молдаванами. У Кременчуці традиційними місцями компактного проживання циганського населення залишаються окраїнні райони. Саме за таких умов можна зберегти уклад циганського побуту. Цигани проживають на Молодіжному, у Крюкові та на Занасипі.
Під час нашого перебування на Лашках ми познайомилися практично з усіма його жителями-циганами. Найчастіше, як завжди, ми зверталися до старожилів. Справжнім відкриттям став Грофо Гайда, один із найстаріших циган. Народився він у 1928 році в Молдові, звідки табір перекочував до Росії. Сьогодні багато розповідей шановного Грофо про кочове життя, сімейні перекази можна назвати циганською історією. Дід Грофо – один із небагатьох мешканців Лашків, які пам’ятають кочування на циганських бричках. Він чудовий знавець циганського фольклору. Саме від нього нам вдалося почути розповіді про те, як з’явилися на землі різні народи, чому йде сніг та дощ, як з’явилися плями на місяці та багато іншого.
Дід Грофо каже: «Сонце – це чорна діра навиворіт». Розповідаючи стародавнє переказ про появу плям на місяці, старий вивів нас на вулицю. Був уже глибокий вечір, і на небі красувався повний місяць. «Бачиш, на місяці плями? Ось там є пастух зі своїми вівцями. Грофо не дурить». У родині Гайди живе переказ про далеких предків, яким давно було відкрито, що їхні нащадки житимуть на Полтавській землі.