Колишня Олександрівська, Соборна, Червонопрапорна площа.
Центральна площа в Кременчуці, яка нині носить назву Перемоги, заснована 10 квітня 1803 року Указом Олександра I «Височайше конформіровал», т. Е. Затвердив план нового повітового центру Полтавської губернії – міста Кременчука. Ним передбачалося на місці старої земляної фортеці розбити величезну площу розміром 160х110 сажнів адміністративну площу і назвати на честь царя Олександрівської.
У центрі її намічалося побудувати Успенський собор, в лівому крилі – три одноповерхові корпуси для повітового присутності, а між собором і установами місцями відводилася ділянка для садиби городничого. Поки неспішно розгортаються роботи по підготовці території для влаштування площі: засипаються рови, зносяться вали, розбираються застарілі будівлі, в Полтаві створюється експедиція на чолі з губернським архітектором М. Амвросимову. У 1805 році він розробляє новий план для Кременчука вносив суттєві зміни в забудову центральної площі.
М. Амвросимов розумів, що концентрація громадських будівель дає значні архітектурні та практичні переваги, тому він прагнув зосередити на головній міській площі основні адміністративні та громадські споруди міста Кременчука. Замість одноповерхових будівель присутності він планує три двоповерхових: в центрі – повітові присутні місця за типовим проектом А. Захарова; праворуч – повітова поштова контора, за проектом самого М. Амвросимову, зліва – кінний поштовий двір.
Забудовуючи на початку XIX століття ліве крило центральній площі, від початкового задуму залишили тільки повітову поштову контору, а комплекс будівель кінного поштового двору звели на березі Дніпра в самому початку Херсонській вулиці, у з’їзду з моста.
Зліва від повітових присутніх місць збудували за проектом М. Амвросимову двоповерхову будівлю повітового або повітового училища (1806 – 1816 роки).
Збільшення висоти будинків лівого крила площі змінювало на краще співвідношення між собором і навколишнього його забудовою, яка досягла майже ідеальних для середнього міста величин. А це, в свою чергу, позитивно впливало на формування міського силуету, в якому купол собору, відзначаючи в просторі розташування центральної площі, грав визначальну роль. Забирається будинок городничого, в результаті звучання соборного – єдиного в центрі площі – посилюється.
На правому крилі площі проектувалося будівництво невеликого кам’яного одноповерхового будиночка гарнізонної гауптвахти (архітектор М. Амвросимов.)
Уже в 1816 році на центральній Кременчуцької площі був сформований цілісний архітектурний ансамбль в класичному стилі, який по праву вважався одним з кращих міських ансамблів першої половини XIX століття в Україні.
Після завершення будівництва на площі Успенського Собору (1804-1816 роки, архітектор Д.Кваренги) площа перейменовують в Соборну в 1816 році.
У другій половині XIX століття архітектурне єдність площі починає порушаться під впливом нових будівель. У 1863 році на захід від собору споруджується кам’яна дзвіниця. Вона було дуже масивної і присадкуватою і в стилістичному відношенні ніяк не личив бездоганною логікою Успенського собору.
У 1885 – 1888 роках перебудовується за проектом інженера Г. Павловського будівлю повітової поштової контори.
Найбільший удар по ансамблю Соборної площі будівництво будівлі державного банку, яке закінчилося в 1900 році. Будівля банку ні своїм місцем розташування, ні зовнішнім виглядом абсолютно не вписувалося в ансамбль площі і навіть руйнувало його.
Після революції 1917 року площа намагалися перейменувати в Червонопрапорну, але це так і не вдалося і до війни вона так і називалася – Соборна.
Після революції нове значення отримали будівлі на площі, в приміщеннях гауптвахти розмістився міський радіовузол, в міському училищі – школа № 7.
Невпізнанна площа стала після війни, відступаючи німецькі факельники знищили Успенський собор, знищили і спалили всі будівлі. Площа представляла собою величезний пустир, засипаний купами битої цегли.
Після війни площа перейменовують в площу Перемоги.
За планом 1954 роки площі Перемоги відводиться як і раніше – роль адміністративного центру. На місці Успенського собору планувалося будівництво Будинку Рад і пам’ятника Й. Сталіну, по сторонах площі – багатоповерхових житлових будинків. Але незабаром взяла гору ідея будівництва адміністративного центру на площі створюваної на перетині вулиць Леніна і Пушкіна (нині майдан Незалежності).
Тому площа Перемоги після очищення від залишків зруйнованих будівель і відновлення покриття, починаючи з 1953 року використовують для проведення святкових демонстрацій, військових парадів, масових гулянь.
В кінці 60-х стало зрозуміло, що створити новий адміністративний центр на площі Революції не вдалося, і градоначальники повертаються до думки створити головний архітектурний ансамбль на площі Перемоги. У 1971 році відбулося відкриття пам’ятника Леніну, який став новим основним висотним акцентом площі (пам’ятник Леніна був демонтований 24 лютого 2014 року).
Протягом 1973-1975 років будується туристичний комплекс «Кремінь» на правому крилі площі.
Протягом 1979-1983 років виріс п’ятиповерховий будинок Кременчуцького міськвиконкому.
З дореволюційних будівель в ансамблі площі збереглося тільки будівлю державного банку
література:
- «Вулицями старого Кременчука» А.Н. Лушакова, Л.І. Евселевскій 2001 рік
