Останнім часом у суспільстві пробуджується свідомий інтерес до культурного надбання як на державному рівні, а й у пересічного жителя. Люди стали частіше згадувати про славну історію свого народу, події, на честь яких встановлені пам’ятники. На жаль, багато часу пішло на затвердження Закону «Про культурну спадщину», і лише 8 червня 2000 року було підписано Президентом. Після розпаду Товариства охорони пам’яток історії та культури колишнього Союзу, більшість пам’яткоохоронної документації Кременчука було втрачено, пам’ятники залишилися майже без нагляду.
Частина з них стала жертвою вандалізму, деякі дошки, виготовлені з кольорових металів, були викрадені, пам’ятники з недовговічних матеріалів з часом почали руйнуватися. Щоб займатися обліком та охороною пам’яток культурної спадщини, самого ентузіазму мало, потрібні певні засоби, яких хронічно не вистачає. На XI сесії міської ради IV скликання від 10 квітня 2003 року було затверджено “Перелік пам’яток культурної спадщини міста Кременчука”. В даний час на обліку та під охороною держави знаходилася 201 пам’ятник. З них 72 пам’ятники монументального мистецтва, 42 братські могили та окремі поховання відомих людей, 57 пам’яток архітектури, 21 будівля, пов’язана з важливими історичними подіями та діяльністю відомих осіб, 7 пам’ятників археології та 2 пам’ятники садово-паркового мистецтва. Рішенням цієї ж сесії затверджено балансоутримувачі об’єктів культурної спадщини міста.
З ухваленням Закону «Про охорону культурної спадщини» у місті стали більше приділяти увагу історичному надбанню, почали з’являтися нові пам’ятки. У період з 2000 по 2008 рік у Кременчуці встановлено та прийнято на облік 16 нових пам’ятників, меморіальних дощок та пам’ятних знаків, зокрема:
- Меморіальний комплекс «На афганській стежці», присвячений воїнам-інтернаціоналістам (п. Молодіжне, парк Воїнів-інтернаціоналістів)
- Пам’ятна стела «Перший день після війни» – єдиний у своєму роді пам’ятник в Україні (Площа Перемоги). Обидва пам’ятники споруджено коштом фонду Партії національно-економічного розвитку регіонів України (ПНЕРРУ) та Почесного громадянина міста В.М. Матицина.
- Меморіальна дошка на честь всесвітньо відомих учених В.В. Докучаєва та В. І. Вернадського, які зупинялися 1890 р. у будівлі колишнього готелю «Вікторія» (вул. Карла Маркса, 10-А) при дослідженні ґрунтів Кременчуцького повіту.
- Меморіальна дошка на честь засновника та першого ректора Інституту економіки та нових технологій професора Ю. І. Кравченка (1948 – 1997) (вул. Пролетарська, 24/37).
- Меморіальна дошка на честь заслуженого лікаря Української РСР Б.І. Нагайченка (1929-1992) (бул. Пушкіна, 21).
- Пам’ятний знак на честь 10-ї річниці Незалежності України (площа Перемоги).
- Пам’ятний знак на честь міського голови І.К. Пономаренко (1940 – 1999 рр.) (вул.60 років Жовтня, 62).
- Пам’ятний знак, присвячений загиблим військовополоненим та мирним жителям (Крюків).
- Пам’ятний знак «Жертвам фашизму» біля Кременчуцького залізничного технікуму. Під час Великої Вітчизняної війни на цьому місці був табір військовополонених.
- Меморіальна дошка засновнику та першому ректору Кременчуцького державного політехнічного університету Маслову В.Є. (вул. Першотравнева, 20).
- Пам’ятна дошка відомому радянському співаку Володимиру Висоцькому (вул. 1905, 2).
- Пам’ятний знак військовим з’єднанням та частинам, що відзначилися у боях за Кременчук (парк Миру).
- Пам’ятник В. І. Вернадському (сквер Жовтневий).
- Пам’ятний знак “Жертвам Голокосту” (вул. Квартальна, територія синагоги). Відкритий на кошти єврейської громади та В. М. Матицина на згадку про 15 тисяч євреїв Кременчука та району, які були знищені фашистами у 1941-1943 рр.
- Пам’ятний знак шести комсомолкам-підпільницям махорочної фабрики, загинули від рук денікінців наприкінці 1919 р. (вул. Пролетарська, праворуч при в’їзді на місто, у парковій зоні).
- Пам’ятник Т. Г. Шевченку у Наддніпрянському парку. 19 квітня 2004 року у Кременчуці встановлено бронзову фігуру великого сина українського народу Т. Г. Шевченка. Вважається, що геній української та світової літератури у 1843 та 1845 рр. відвідав наше місто. Принаймні маршрут його подорожі Україною пролягав таким чином, що неодмінно має проходити через наше місто. Свідченням цього вважаються згадки про Кременчук та Крюков у творах «Служниця» та «Капітанша». Передісторія пам’ятника така. Кременчуки давно мріяли мати у місті пам’ятник великому Кобзарю. Ще далекого 1922 року проводився конкурс на найкращий проект такого пам’ятника. Перемогу у ньому отримав твір колишнього головного архітектора міста Л.М. Шлапаковського, проте він так і не був втілений у життя. У 80-х роках знову повернулися до цієї ідеї, внаслідок чого в березні 1989 року була відкрита пам’ятна дошка Т. Г. Шевченка (кут пр. Леніна та Т. Г. Шевченка. Автори барельєфу – архітектори М. Я. Завадський, С І. Ткаченко та скульптор В. С. Гулий 22 лютого 1990 року було прийнято рішення міськвиконкому № 137 «Про спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку в Кременчуці», визначено місце для нього та встановлено пам’ятний знак (бульвар Пушкіна, біля Промінвестбанку. У місті розпочався збір коштів. Але монумент і цього разу не було встановлено Епопея тривала: у 1994 році заклали символічний перший камінь майбутнього пам’ятника вже в іншому місці – на набережній Дніпра, і лише через 10 років, у 2004 р., скульптуру нарешті встановили. Урочисте відкриття його відбулося у день перепоховання поета 22 травня 2004р.
Серед інших зрушень у пам’ятнику охоронної роботи було: розчищення від пізніх нашарувань та встановлення нової пам’ятної таблички біля пам’ятника природи «Скеля-реєстр» (Район річкового вокзалу, 2003 р.). 2008 – 2009 рр. було встановлено новий пам’ятний знак на честь Куруківської битви та новий обеліск на могилі льотчика М. Г. Виноградова, дерев’яний хрест пам’ятника «Жертвам голодомору 1932 – 1933 рр.» замінено на гранітний.
До Дня міста 2008 р. було реконструйовано Алею Героїв Радянського Союзу у сквері Жовтневий. На 18 гранітних плитах висічено портрети героїв-кременчужан.
Жителі міста не забувають своїх видатних земляків: з ініціативи Кременчуцького медичного коледжу, Кременчуцької міської дитячої лікарні та Кременчуцького краєзнавчого музею 17 червня 2009 року урочисто відкрито меморіальну дошку Заслуженому лікареві України, Почесному громадянину міста В. Т. Федько (Автор В. Волкова).
У місті добре знають про подвиги та незвичайну долю кременчужанина С. Коваленка – Знаменитого командира підводного човна Щ-403, який став прообразом головного героя художнього фільму «Командир Щасливої Щуки». 16.02.2009 р., до століття від дня народження героя-підводника, відкрито пам’ятну дошку на будинку загальноосвітньої школи №1.
Останнім часом у місті з’явилося й кілька незвичайних пам’яток, скоріше просто скульптур. Це «Пам’ятник водопровіднику», встановлений до 90-річчя міськводоканалу, та символічна «Щука з Кременчука» (згадаймо з цього приводу загальновідому народну пісню про щуку з Кременчука, записану в замітках великого Кобзаря. 22 травня 2008 р. газета «Панорама оригінальних ідей для встановлення у Кременчуці скульптури, відтворювала б історію та традиції міста, характер його мешканців та могла б стати візитною карткою міста.Саме «Щука» І. Ахметзянова виграла цей конкурс. (В. Максименко). Вона була створена за кошти благодійного фонду «Джерело Дніпра”. Симпатична «Щука» відразу ж сподобалася дотепним кременчужанам. У місті швидко виникло нове повір’я: якщо закохані покладуть руки
в пащу щуці, то навіки будуть разом. Для здійснення ж заповітних бажань практична «Щука» очікує на невеликий грошовий внесок.
Кременчук, повністю зруйнований у роки війни, не може похвалитися численними шедеврами середньовічної архітектури, проте деякі цікаві пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. у місті все ж таки збереглися. На правобережжі це колишній будинок купця 1-ї гільдії Г.Є. Чуркіна (вул. Приходько, 11), збудований у 1902 році в еклектичному стилі з широким використанням традицій російського модерну та окремими елементами давньоруської архітектури, бароко та класицизму. Г. Є. Чуркін – відомий міський меценат. На його кошти було відкрито 2 притулки для сиріт. Будівля одного з них (вул.Чкалова, 4) збереглася до нашого часу та визнана пам’яткою архітектури місцевого значення. Притулок було збудовано 1910 р. У 1914 р. у цьому будинку розмістився військовий шпиталь, у 30-х роках знаходився Кременчуцький індустріальний технікум, де навчався відомий український композитор Г.І. Майбород. У серпні 1941 р. тут розміщувався штаб 297 стрілецької дивізії, що обороняла місто, а з 22.06.1941 по 8.08.1941 р. – базувався 1341 евакогоспіталь. Зараз у цьому будинку знаходиться СТПУ №26.
Ще одна цікава пам’ятка архітектури – Палац культури ім. Котлова (вул. І.М. Приходько, 100), побудований за рішенням робітників Крюківських вагоноремонтних майстерень у 1927 році. Тут розміщувався один із перших робочих клубів в Україні. Палац збудовано у стилі українського модерну з використанням елементів української народної архітектури. Клуб названо на честь видатного кременчуцького революціонера І.Ф. Котлова (1874 – 1919 рр.), у 1900 – 1916 роках працював маляром у Крюківських вагоноремонтних майстернях. У роки Радянської влади Котлов займав високі урядові посади. Помер та похований на пл.Скобелєва у Харкові.
Серед загиблих у роки війни пам’ятників слід назвати архітектурну споруду Кременчука – Успенський собор, побудований у 1804 – 1816 рр.. за проектом Дж. Кваренгі. Кременчуцький Успенський собор увійшов до «Переліку видатних пам’яток історії та культури, які вимагають першочергового відтворення»(1998), розробленого на виконання Указом Президента України «Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури України» від 9 грудня 1995 року. Собор являв собою прекрасну кам’яну однокупольну споруду з великим напівсферичним куполом на круглому барабані, прикрашену шестиколонними портиками коринфського ордера із трикутними фронтонами. Зруйновано у вересні 1943 р.
Сьогодні найдавнішою архітектурною пам’яткою Кременчука є вежа ансамблю губернських «присутних місць» (Будинок для спостереження за рухом по Дніпру), побудована за наказом генерал-губернатора Г.М. Потьомкіна в 1783 – 1787 рр. На березі Дніпра розміщення органів управління Новоросійської губернії, а пізніше – Катеринославського намісництва. Тут протягом багатьох років після смерті Г. М. Потьомкіна зберігався його срібний сервіз та так звана «Євгеньевського», бібліотека налічувала до 2000 томів, серед яких – 217 іноземних книг, наукові дисертації, партитури опер, роботи з церковної історії, «Євангеліє» у старовинних позолочених окладах, прикрашені коштовним камінням. Донедавна у цьому будинку (вул. Гоголя, 2) розміщувався клуб та бібліотека військового шпиталю. Пам’ятка занесена до Державного реєстру національного культурного надбання (у розділі «Пам’ятники містобудування та архітектури»).
Окремо слід зупинитись на пам’ятниках археології. Внаслідок антропогенного втручання було знищено кілька прибережних поселень епохи неоліту – бронзи, а можливо, й більш раннього часу, про що свідчать окремі мезолітичні знахідки. Не доступні для вивчення та охорони черняхівські та інші матеріали, що опинилися у зоні щільної міської забудови.
Останнім археологічними обстеженнями (осінь 2003 р.), окрім вже відомих пам’яток, у місті та на його околицях було виявлено близько 50 курганів, які, враховуючи новий сплеск «Чорної археології», також потребують пильної охорони.
Дуже хочеться сподіватися, що питанням обліку, охорони, збереження та дослідження пам’яток історії та культури нашого міста приділятиметься належна увага. Кременчук має глибоке коріння, і це має бути видимим кожному. Власне, для цього і є пам’ятки культури – втілена, матеріалізована історія.
Автор: Гудзь Я.А.
Матеріали науково – практичної конференції “Кременчук – 435 років“