За новими планами Кременчука початку XIX століття, вулиця Катерининська (тепер вулиця Соборна), збільшується в розмірах, простягнувшись через Безіменне озеро до сучасної вулиці Халаменюка, де влаштовуватиметься величезна, неправильної форми, що нагадує трапецію, Ярмаркова площа. Відтепер тут протягом ХІХ століття відбуватимуться знамениті ярмарки, які за торговими оборотами займали чільне місце в губернії.
Три Кременчуцькі ярмарки (шестиденний Трьохсвятительський з 29 січня, восьмиденний Іванівський з 20 червня і восьмиденний Семенівський з 26 серпня) давали 1 млн. руб. обороту, тоді як чотири зіньківські – 500 тис. руб., чотири полтавські – 500 тис. руб. У 1840-х роках у Кременчуці на ярмарках побувало до 1,5 млн. пудів хліба, з’їжджалося до 10 тис. купців, до 50 тис. чумаків, на пристанях збиралося до 20 тис. робітників.
Тут торгували всім: залізом, шкірою, сукном, полотном, сільськогосподарським інвентарем. Навколишні селяни купували і продавали велику рогату худобу, коней, волів, хліб, шерсть. Приїжджали із повіту поміщики зі своїми сім’ями. Для них у Кременчуці був товар із Відня, Варшави, країн Сходу.
Ось так мальовничо описав кременчуцький ярмарок очевидець у 1825 році:
“Сюда… московский Кузнецкий мост извергает многие из своих сокровищ, какой нибудь Дю-Фу, какая нибудь Ла-Дрю продают банки помады ценою в одного вола. В другом углу несколько важных мужей делают гастрономические наблюдения над голландским и пармским сыром. Французские и гишпанские вина привлекают также их жадное любопытство…
Но не одна Москва насылает на Кременчуг произведения своей суетности. Вена с другой стороны учиняет также на него свою диверсию. От нее привозят органы, играющие ларчики и кареты в 6 тыс. рублей,… и фарфоровые куклы в 300 рублей…
Здесь встретят Вас покрытые красными фесками бухарцы… Потом мрачные чада Израиля, все в чёрных одеждах, приглашают войти в их лавки”.
Автор: А.Н.Лушакова