Появою моста через р. Дніпро наше місто зобов’язаний Харківсько-Миколаївської залізниці. У 1870 році залізниця підійшла до міста з двох сторін: Харків-Кременчук і Єлизаветград-Крюков. Об’єднати ці ділянки в одну лінію було доручено інженер-полковнику А. Струве. А. Струве вже доводилося проектувати і будувати мости через р. Оку в Коломні, Серпухові і через Дніпро в Києві. Але міст через р. Дніпро в Кременчуці найбільший з усіх побудованих А. Струве раніше.
Металевий міст у Кременчуці складався з 12 залізних ферм, що спираються на два кам’яних підвалини по обох берегах річки і річкових биках, заснованих на кесонах. Довжина моста – 962 м. Підстави биків і берегових устоїв опущені до скальноого грунту. Рейки були укладені на поперечні балки ферм, а для проїзду гужового транспорту був зроблений настил з дощок. Струве будував міст грунтовно й не дивно, що відновлений після війни новий міст спочиває на тих же биків.
Його будівництво було завершено на рік раніше запланованого терміну, що заощадило скарбниці понад 1 млн. Рублів. Урочисте відкриття та освячення моста відбулося 25 березня 1872 року. Слідом за мостом в Кременчуці А. Струве побудував знаменитий Ливарний міст в Питербурге.
Переправа через р. Дніпро в його середній течії в подальшому зробила Кременчук передмостової містом стратегічного значення, адже найближчі мостові переходи були лише в м.Черкаси та в м.Дніпропетровську. У громадянську, а потім і в Вітчизняну війну на нього були направлені стріли військових ударів. Чи треба говорити, що захоплення моста був головним завданням усіх військових компаній проводилися на берегах Дніпра. В останню війну міст, що має важливе стратегічне значення, був підірваний і відновлений в 1949 р
Конструкція його змінилася – він став двоярусним, збільшилася довжина прольотів і, відповідно, зменшилася кількість річкових биків, підвищилася вантажопідйомність моста, тепер вона понад 100 т.
Військові подвиги захисників моста відзначені пам’ятниками і обелісками. На жаль, знищена фашистами пам’ятна дошка, встановлена на одному з будинків на початку вул. Шевченко (з’їзд з моста виходив тоді на цю вулицю) так і не була відновлена. А з’явилася вона на згадку про шість дівчат-комсомолки, порубаних на мосту білокозаками за підпільну більшовицьку діяльність. Тіла дівчат козаки скинули з моста в Дніпро. На пам’ятній дошці, відкрито 13 листопада 1936 року, (автор – архітектор Л. Шлапаковскій) в рамці з граніту були встановлені їх фотографії і перераховані імена:
В. Готліб,
Е. Гордон,
Е. Брандман,
П. Каплун,
Ж. Лознер,
С. Гальпер.
Текст над фотографіями свідчив: “На цьом мосту від злодійської руки білих бандитів погибли смертю Хоробрів Кращі донькі Ленінського комсомолу”.
У Крюкові біля мосту через р. Дніпро стоїть пам’ятник революційним матросам Дніпровської флотилії. Кістяк флотилії складали матроси-балтійці, які прибули до Кременчука з Кронштадта. Командував флотилією матрос А.В. Полупанов. Велику допомогу в організації флотилії надав житель нашого міста В.А. М’який, обраний в 1919 році делегатом на VII з’їзд Рад. Штаб флотилії розміщувався на бронепоїзді №8. Флотилія брала активну участь в боях проти денікінців і численних банд. У вересні 1920 року в тяжкому бою матроси не дозволили переправитися на лівий берег Дніпра і з’єднатися з махновцями великому загону бандитів. На згадку про героїчні моряків в 1940 році і поставлений цей пам’ятник. Авторами пам’ятника були самодіяльні скульптори Молчанов і Г. Дзюба. У 1988 році пам’ятник реконструювали і він прийняв теперішній вигляд. Автори проекту скульптори П. Чечель і Н. Посикира. Тут же, по іншу сторону дороги, варто і скромний обеліск на могилі мостобудівників, загиблих під час вибуху крижаних полів під час льодоходу на р. Дніпро 30 березня 1946 р Ціною свого життя четверо воїнів-саперів врятували від руйнування будувався залізничний міст через р. Дніпро, забезпечивши тим самим його якнайшвидше відновлення. Відновлений міст дозволив відкрити безперебійний рух поїздів по Південній залізниці в бік Знам’янки, Одеси, а з півдня – на Харків і Ромодан.
Автор статті: Івушкіна В.Е.