В історії охорони здоров’я Кременчука є маловивчені теми, до яких належить створення та діяльність медичного суспільства.
Процес його заснування прийшов на кінець ХІ ст., коли швидко зростала територія міста, його забудова, одне за одним відкривалися підприємства, здійснювалася концентрація та централізація капіталу, з кожним роком зростали обсяги водної та залізничної торгівлі та ін.
Внаслідок цих факторів стрімко зростало населення. За переписом 1897 р. становило 63007 чоловік. Вкрай відсталим порівняно з позитивними змінами було медичне обслуговування, особливо серед бідних верств населення. Важкі матеріально-побутові умови, виснажлива робота, відсутність будь-яких санітарно-профілактичних заходів призводили до високого рівня захворюваності та смертності.
У Кременчуці працювала 1 лікарня та близько 40 лікарів, більшість із яких мали приватну практику.
У таких умовах медична допомога фактично надавалася лише тим, хто міг її оплачувати. Найкращі представники медичної інтелігенції намагалися покращити охорону здоров’я, прагнули удосконалення професійних, медичних знань. Найбільш сприятливі умови для цього склалися у Кременчуцькій губернській земській лікарні. З 1883 на посаді головного лікаря тут працював видатний хірург – О.Т. Богаєвський, довкола якого і сформувався союз однодумців.
“… лікарня настільки добре була обладнана, що давала можливість лікарям … проводити свої наукові спостереження”.
Найближчим часом вона стає своєрідним центром хірургії в Україні. У 1885 р. група передових медиків вносить пропозицію про створення у Кременчуці Товариства лікарів. У травні цього року Міністерство внутрішніх справ затверджує його статут, 23 липня відбувається перше засідання, на якому обговорюються основні завдання. Коротко їх можна викласти так:
- взаємний обмін науково-практичним досвідом;
- загальна підписка книг, газет та журналів за спеціальністю;
- надання безоплатної медичної допомоги бідним верствам населення Кременчука шляхом облаштування лікарні;
- поширення в народі понять про особисту та загальну гігієну;
- вивчення Кременчука та повіту у санітарному відношенні;
- сприяння міській та земській адміністраціям в організації санітарного нагляду та лікарської допомоги населенню.
Спочатку до Товариства входило 24 члени (17 лікарів та 7 фармацевтів). Власного приміщення воно не мало, для засідань використовувалися зали Міської думи та Громадських зборів.
Весною 1887 р. за допомогою Кременчуцької думи медики отримали будинок для лікарні. Це було орендоване приміщення у центрі міста, на розі вулиць Городової та Великої Міщанської (сучасні – 29 вересня та Чапаєва).
До 1889 прийом хворих тут вівся безкоштовно. Але з’ясувалося, що більшість лікарів знаходять безліч причин приходити на консультації несвоєчасно, а іноді взагалі не приходити. З’ясувалося також, що чотири ліжка для стаціонарних хворих не використовувалися через відсутність медперсоналу. Вихід зі складного становища Суспільство бачило у призначенні грошових субсидій та постійних обов’язкових чергуваннях лікарів. Спеціальна комісія розробила проект та кошторис, які представили до Міської думи. Кошторис затвердили, але з серйозними скороченнями. Незважаючи на це, Товариство змогло до 1905 відносно вдало налагодити роботу лікарні та родового притулку при ній. Окрім цього, тут організували роботу діагностичного кабінету. У середньому щорічно проводилося до 75 досліджень хворих, систематично щеплювалася віспа, вводилася антидифтерійна сироватка, проводилися інші щеплення. Препарати для них купували за рахунок міської влади та роздавали бідним хворим безкоштовно. З платоспроможних пацієнтів стягувалося подвійну плату, гроші йшли на купівлю сироватки.
У лікарні також проводився огляд годуючих, давалися рекомендації для нянь та осіб, які вміли наглядати за хворими. Після відповідних випробувань їм видавали посвідчення на друкованих бланках Товариства. Відомо, що до кінця 1902 р. медики надали допомогу бідним хворим більш ніж у 1500 випадках (близько 50% безкоштовно та близько 50% за плату 30 коп. на рік). У пологовому відділенні допомога під час пологів була надана більш ніж у 200 випадках безкоштовно або за найнижчу оплату (1, 2, 3 крб. за перебування у лікарні протягом 7-8 днів).
Кількість хворих з кожним роком зростала, надавати їм кваліфіковану допомогу у старій, тісній та незручній лікарні ставало все важчим. Питання будівництва нової, сучасної лікарні обговорювалося ще 1894 р. У 1905-му він стояло вже дуже гостро. Кошти збирали всі ці роки, це були грошові та майнові пожертвування, збори із вечорів, лекцій, благодійних спектаклів. Більшість обіцяла виділити Міська дума зі свого бюджету і з капіталу, який заповів купець Г.Е.Чуркін. Але політичний конфлікт між міським головою та прогресивними лікарями (участь останніх у революційних подіях 1905 р.) призвели до того, що Суспільству не лише не виділили кошти, а й забрали стару лікарню.
Настали найтяжчі часи, коли постало питання – бути чи не бути Кременчуцькому медичному суспільству. Воно боролося за своє існування, друкуючи “Протести” у медичних періодичних виданнях та місцевому друку.
Його авторитет уже був високим, насамперед лікарів підтримали жителі міста, окремі представники вельмож, деякі власники підприємств. У 1906 р. багатий лісопромисловець Ф.І. Сандомирський дарує Товариству власний двоповерховий будинок на вул. Лікарській (сучасна Радянська). Це відіграло значну роль у відновленні діяльності Товариства.
Поступово знову налагоджується основна, проста робота, яку проводили, виходячи з досвіду попередніх років. Як і раніше, велика увага приділялася покращенню санітарно-гігієнічного стану Кременчука. Лекції, видання популярних брошур, організація безкоштовних курсів підготовки дезінфекторів – це далеко ще не всі форми роботи у цьому напрямі. У травні 1913 р. члени Товариства виходять на вулиці міста, щоб збирати кошти на лікування хворих на туберкульоз. До цієї події, яку назвали “День білої квітки”, долучили 400 людей. Усього зібрали 12 тис. крб., що пішли на будівництво тубсанаторію у Потоках.
З ініціативи медиків Товариства у Кременчуці будується водогін, дизкамера, відкривається фельдшерсько-акушерська школа.
Протягом усієї діяльності Товариства одним із головних напрямів роботи залишалася наукова практика. Доповіді, реферати, повідомлення, демонстрація хворих, публікація у професійних медичних виданнях, участь у Пироговських з’їздах – все це давало змогу лікувати кременчужан із застосуванням новітніх досягнень медичної науки. Кременчуцьке медичне товариство зі статутом, прийнятим у 1885 році, проіснувало майже 32 роки. За цей час воно належним чином виконувало завдання, які перед собою ставило, та увійшло до історії вітчизняної медицини як одне з найкращих медичних товариств України.
Його досягнення є тим сприятливим ґрунтом, на якому успішно розвивалася, та й досі розвивається сучасна медицина.
Автор: Скрипінська Т.В.
Матеріали науково – практичної конференції “Кременчук – 435 років”