Починаючи із середини 20 сторіччя слово «голокост» вживали щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи, початого Адольфом Гітлером.
Тоді були знищені мільйони людей на великому географічному просторі. Нацистський Голокост відрізняється своєю нелюдською жорстокістю. Існують численні приклади використання євреїв для медичних експериментів, «відпрацювання ефективності» тортур, натаскування собак. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирного населення, у тому числі і дітей .
Жертвами Голокосту є шість мільйонів євреїв Європи. Це число є загальновизнаним. Проте повного поіменного списку жертв не існує. До кінця війни нацисти знищували навіть сліди від таборів смерті; збереглися свідчення про вивезення і знищення вже похованих останків людей перед приходом радянських військ.
На початку трагедії Голокосту, євреї, розраховуючи вижити, намагались виконувати вимоги окупантів. Лише після того, як справжні наміри нацистів стали остаточно зрозумілими, в таборах і гетто розпочалися повстання.
Найбільш відомим є повстання в таборі «Собібор» — єдине успішне за всю історію Другої світової війни. Його, як відомо, очолив уродженець Кременчука Олександр Печерський.
Зараз можна прочитати багато матеріалів про трагедію Голокосту в Європі, в Україні, в Кременчуці.
Я ж пропоную вашій увазі публікацію з газети «Робітник Кременчуччини» від 23 жовтня 1943 року.
«Одного разу місто було вражене. Щоправда, таке було і раніше, але не в таких розмірах. В той день озброєні бандити із фашистської поліції виганяли на вулицю євреїв. В чому люди були в квартирі, у тому їх і гнали на холод. Благання дозволити взяти хоча б щось тепле для дітей були марними.
І от вулицею розтяглася під охороною багнетів і рушила за місто ця печальна хода. У натовпі йшли зігнуті старістю дідусі й бабусі, між ними дріботіли підлітки і діти, пригортаючи до грудей замерзлих немовлят, йшли налякані матері.
Цей страшний натовп притяг до себе сотні мешканців. І раптом на тротуарі голосно пролунало: «Звільніть Мексіна!»
Хто не знав у Кременчуці лікаря-окуліста Мексіна! Десятки років свого довгого шляхетного життя віддав лікар Мексін людям, рятуючи тисячам українців, росіян, євреїв найдорожче – зір.
Тому миттєво по місту рознеслася звістка про арешт лікаря. Сотні людей кинулися до німецької управи просити за Мексіна. Людям наказали розійтися, а лікаря відпустили.
Та ненадовго залишили у спокої 83-річного старика. Через декілька днів його знову схопили і повели на Піщану гору, де й розстріляли, як розстрілювали сотні людей ні в чому не винуватого єврейського населення нашого міста – наших сусідів, товаришів по роботі, по життю.
Мені випадково довелося були свідком небаченого знущання над жінкою-матір’ю. Рано-вранці на Піщану гору пригнали юрбу жінок з дітьми на руках. Там була викопана глибока яма. Дітей ставили над ямою і розстрілювали першими на очах у матерів. Дикі крики нещасних жінок лунали над піщаними курганами. Коли з дітьми було покінчено – розстріляли і матерів.
Вдруге, сховавшись за півкілометра від місця розправи, я бачив, як не те саме місце пригнали групу євреїв. Тут були жінки, чоловіки і діти.
Цього разу дітей не стріляли, а змащували чимось верхню губу, і вони зразу ж помирали. А дорослих зіпхнули у яму живими, бо пролунало всього 4 постріли. Через 15-20 хвилин під’їхала автомашина, з неї у яму скинули ще людей. Я почув лише два постріли.
Коли машина поїхала, я зважився зазирнути у яму. Нічого страшнішого я не бачив! У величезній глибокій ямі лежали скалічені люди.
Днів через десять я знову крадькома підійшов до цього страшного місця. Ями вже не було, на її місці був невисокий піщаний пагорб, а з піску стирчали руки і ноги…
Не вистачає слів висловити гнів і ненависть до фашистських нелюдів!»
Я вірю, що таке жахливе і ганебне для роду людського явище, як Голокост, більше ніколи не повториться. А для цього треба ЗНАТИ І ПАМ’ЯТАТИ.
Автор: А.Гайшинська