«Мишко, мишко, візьми мій зубок…»
В дитинстві всі ми віримо в чудо, особливо якщо очікуємо чогось дуже сильно. Ми віримо, що хтось (мама, фея, Дід Мороз, чарівник…) виконає наші бажання, допоможе нам вирішити наші проблеми, почує нас. А якщо нам погано чи боляче, ми ще дужче благаємо про допомогу.
Такими помічниками, як не дивно, були не лише чарівники, але й звірята. Феєричною ставала звичайна мишка, яка повинна була допомогти дітлахам змінити зубки на кращі. І діти, яким видалили зуб, кидали його під пічку із словами: «Мишко, мишко, візьми мій зубок молочний, дай мені кістяний!».
Зараз її, так би мовити, «обов’язки» перебрала на себе американська Зубна фея, яка, забираючи вночі зуб, залишає подарунок або монетку. Сучасна малеча навіть уже втрачені зубки «за так» не віддає!..
Дорослі люди вірили в те, що зубний біль можна «замовити, заговорити» за допомогою якоїсь досвідченої бабусі-чаклунки. І, що цікаво, такі завжди знаходилися. Але проходив час і, замовляй – не замовляй, а треба було йти до «справжнього чарівника», спеціаліста вищої категорії, який був обізнаний у цій справі – до зубного лікаря.
Не секрет, що зубний біль – один із найбільш неприємних у житті людини. На щастя, сучасна медицина пройшла довгий шлях у декілька тисячоліть, щоб зробити процес лікування зубів максимально безболісним.
Загальну історію становлення та розвитку стоматології в усьому світі ми можемо знайти на багатьох сторінках Інтернету. Але нашим читачам сьогодні, в очікуванні Дня медичного працівника, я пропоную декілька сторінок історії стоматології саме Кременчука.
З дитинства багато людей бояться лікарів, але найстрашнішим є стоматологічний кабінет, чи не так?
І це дуже несправедливо, тому що стоматологія – одна з найважчих серед професій медиків. Стоматологів можна порівняти з ювелірами, які працюють з найціннішим скарбом – здоров’ям людей; адже вчені довели, що від стану ротової порожнини залежить правильна робота усього організму.
У тих, хто страждає від зубного болю, є своя небесна заступниця і помічниця – християнська мучениця 3-го століття Аполлонія. На іконах її зображують із щипцями, в яких затиснутий видалений зуб, та пальмовою гілкою. Пізніше свята Аполлонія стала і покровителькою зубних лікарів.
Найскладніше у стоматології – обслуговувати дітей. Тут потрібно бути не лише хорошим спеціалістом, а й відмінним психологом.
Зараз набагато легше вмовити малечу полікувати чи видалити зуб: маленькі легкі інструменти, зручні крісла, приємне м’яке освітлення та незначні шумові ефекти.
А от багато років тому один лише погляд на великі «інструменти катувань», що сяяли холодним блиском, викликав непереборне бажання втекти і більше не приходити до цього «вреднючого дядька». Скільки було сліз та криків, але потім із посмішкою і задоволенням ми виходили з кабінету, тому що мама пообіцяла купити морозиво…
Зараз ми вже звикли до того, що можемо обрати поліклініку чи приватний кабінет, лікаря, час відвідування стоматолога. Але так було не завжди. Спочатку спеціалістів відчутно не вистачало. Та й стоматполіклініки з’явилися не одразу.
До 1917 р. державної стоматологічної допомоги населенню міста не існувало. Цим займалися практикуючі зубні лікарі у приватних кабінетах. В 1901 р. в Кременчуці надавали зуболікарську допомогу 8 лікарів :
- С.С.Карабаджак,
- С.Б.Гуревич,
- М.М.Зільберберг,
- М.Д.Тартаковський,
- Е.Л.Тартаковська,
- І.С.Литвинов,
- І.С.Литвак,
- З.І.Тьомкін (так-так, батько того самого знаменитого композитора!).
Наприкінці листопада 1906 року зубні лікарі С.Б.Гуревич, М.М.Зільберберг, С.С. Карабаджак, Е.Л.Тартаковська розпочали безоплатний прийом бідних хворих у лікарні Товариства Кременчуцьких лікарів. В 1913 р. в Кременчуці все ще практикували 8 зубних лікарів. А в 1918 р. з’являється об’єднаний спеціалізований стоматологічний кабінет з дев’ятьма лікарями.
Разом із розширенням амбулаторно-поліклінічної мережі та медико-санітарних частин виростала стоматологічна служба, в тому числі й дитяча. В 1918-1927 рр. кількість зубних лікарів в поліклініках та амбулаторіях збільшилося до 11, а до 1939 р. – до 14 чоловік, які працювали у 6 стоматологічних кабінетах.
Друга світова війна призупинила розвиток стоматологічної допомоги населенню. Люди різних професій об’єдналися з однією метою – побороти окупантів і звільнити від них Батьківщину. Під час цієї боротьби частина лікарів поїхала з міста, деякі загинули під час військових дій. Так, в 1941 р. зубний лікар М.М.Зільберберг потрапив в оточення і загинув у таборі військовополонених.
Під час відступу окупантами була знищена вся лікарсько-профілактична мережа міста.
Після звільнення міста від окупантів розпочинається відбудова у всіх сферах життя Кременчука, в тому числі і в стоматології. В 1944 р. в Кременчуці вже працювало 3 стоматологічних кабінети з шістьма лікарями.
До відкриття першого спеціалізованого стоматологічного закладу зуболікарська й стоматологічна допомога мешканцям міста надавалася зубними лікарями (фахівець із середньою медичною освітою, підготовлений для лікування та протезування зубів) та лікарями-стоматологами у зубних й стоматологічних кабінетах при міських поліклініках №1,2,3 та дитячій, а також при 12 промислових підприємствах (меблевий, шкіряно-лимарний комбінати й ін.). У двох поліклініках міста для дорослого населення працювало 5 зубних лікарів:
- Расточанська,
- Шпільберг,
- Мячин,
- А.І.Матвієнко,
- Т.Т.Мусійченко
в дитячій поліклініці працювала зубний лікар Т.М.Каганова.
Збільшення кількості зубних кабінетів сприяло активному розвитку стоматології, але умови, в яких працювали лікарі тих часів, були далекі від сучасних. Кабінет зубного лікаря – це переважно було тіснувате, незатишне приміщення, замість дверей часто просто висіла штора, посередині стояло вузьке залізне крісло. Для того, щоб лікарю розпочати огляд, потрібно було б сісти на стілець, але місця для нього не було. Тому лікар вимушений був працювати стоячи, схилившись над пацієнтом. Традиційно майже завжди біля кабінетів були черги змучених болем, знервованих пацієнтів, яким зовсім не додавало мужності пронизливе завивання бормашини…
У 1949 р. в Кременчуці був відкритий госпрозрахунковий зубопротезний кабінет (завідуючий С.С. Карабаджак), і стоматологічні кабінети при поліклініках стали утримуватися за його рахунок.
В 1950 р. до мережі охорони здоров’я вперше розпочали поступати на роботу лікарі-стоматологи. Так, у цьому році в місті, де вже діяли 5 стоматологічних кабінетів, з’являються 2 стоматолога з профільною вищою освітою, а також працювали 20 зубних лікарів. Першим дипломованим лікарем-стоматологом була Ростошанська. Першим лікарем-стоматологом, прийнятим на бюджет до 1 міської лікарні, була Н.Н. Наталенко. І з кожним роком кількість спеціалістів збільшувалася. В 1954 р. в шести кабінетах прийом населення проводили вже 10 стоматологів та 24 зубних лікаря. За період з 1951 по 1964 рр. кількість стоматологів та зубних лікарів збільшилася до 34. Всі вони працювали в поліклініках та амбулаторіях загальної мережі служби здоров’я.
Серед кращих дитячих стоматологів Кременчука був . Він народився 30 вересня 1921 р. в Кременчуці в сім`ї службовця. Закінчив 9 класів Кременчуцької середньої школи № 9.
Під час війни родині не вдалося евакуюватися. З серпня 1943 р. по травень 1945 року Ігор Прихожий перебував в Австрійському таборі військовополонених на примусових сільськогосподарських роботах у провінції Каринтія. До 1946 р. служив в армії, а після демобілізації повернувся до Кременчука і в 1947 р. закінчив вечірню залізничну школу № 9 станції Кременчук Південної залізниці.
В 1947 г. поступив до Харківського медичного стоматологічного інституту, закінчивши його у 1951 р. з дипломом лікаря-стоматолога.
З вересня 1951 по березень 1952 р. працює виконуючим обов’язки асистента кафедри нормальної фізіології в своїй Альма-Матер. Він виявив гарні здібності у сфері стоматології, і вже з квітня 1952 року по липень 1954 р. Ігор Іванович працює лікарем-лаборантом біофізичної лабораторії Українського центрального інституту Гігієни праці та професійних захворювань у Харкові.
Згодом він був направлений до Дрогобицької (сучасна Львівська) області і там в м. Старий Самбір в 1954-1956 рр. наш земляк працює лікарем-стоматологом у районній лікарні.
Як кажуть, на чужині добре, але найкраще – вдома. В жовтні 1956 р. Ігор Прихожий повертається до рідного міста і працює лікарем-стоматологом в Кременчуцькій міській дитячій лікарні. Тут він проводив поліклінічний дитячий стоматологічний прийом по напрямках ортодонтія, терапевтична та хірургічна стоматологія.
Разом з цим з 1956 р. І.І.Прихожий викладав у Кременчуцькому медичному училищі нормальну анатомію та хвороби зубів і порожнини рота, передаючи свій досвід молодому поколінню. Ігор Іванович користувався значним авторитетом серед своїх колег, а також викликав справжній захват у матусь, які приводили своє чадо у «страшний» кабінет стоматолога.
В 1960 р. в Кременчуці з’являється Стоматологічне товариство, першою головою якого була обрана Нерубаєва Т.Д.
Через 5 років, у 1965-му, рішенням міськвиконкому розпочалося будівництво стоматологічної поліклініки, в основному за рахунок коштів КНПЗ. До завершення будівництва з 1966 року стоматологічна поліклініка працювала на першому поверсі житлового будинку по вул. Троїцькій (колишня вул. Красіна), 2. Так з невеликих розрізнених стоматологічних кабінетів, які входили до складу лікувальних закладів міста, стоматологічна поліклініка перетворилася у великий спеціалізований заклад, який став організаційним, методичним центром та координатором діяльності всіх стоматологічних кабінетів та лікувальних профілактичних закладів; вона стала базою підготовки лікарів-інтернів та для виробничої практики студентам Полтавського медичного стоматологічного інституту.
З відкриттям стоматологічної поліклініки в Кременчуці у 7 кабінетах прийом пацієнтів ведуть вже 24 стоматолога та 24 зубних лікаря. З цього часу розпочалася нова ера розвитку стоматології в нашому місті, де з’являється місце не лише державним закладам, а й приватним стоматологічним кабінетам із сучасним обладнанням та технологією, з кожним роком вдосконалюючись.
А для порівняння пропоную вам ознайомитися з інструментами та обладнанням ХХ століття, які використовувалися в стоматологічних кабінетах Кременчука, а зараз зберігаються у фондах музею.
Та не бійтеся, це ж всього лиш фотографії!
Шановні наші лікарі, в тому числі й талановиті стоматологи, вітаємо вас зі святом – Днем медичного працівника! Нехай ваші золоті руки щодня створюють маленьке чудо, яке дарує здоров’я кременчужанам! Дякуємо Вам за Вашу роботу!
Автор: Зав науково-дослідним експозиційним відділом Вікторія Ширай
Кременчуцький краєзнавчий музей