»

Стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні під час Першої світової війни

Дисциплина в Кременчугском гарнизоне

Джерело: Саранча В. Стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні під час Першої світової війни / В. Саранча // Пам’ятки. – 2011. – Т. 12. – С. 13–22.

УДК 355.133.4(477.53-21): 94 «1914/18»

Саранча Віктор

У статті проаналізовано історіографію заворушення серед військовослужбовців на Кременчуцькому розподільному пункті у жовтні 1916 року, науково обґрунтовані переваги використання сучасних підходів та методів щодо дослідження даної проблематики. Подані до публікації документи характеризують стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні та Одеському військовому окрузі на початку Першої світової війни, дають уявлення про настрої і соціальну поведінку військовослужбовців в даний період.

Ключові слова: Кременчуцький гарнізон, розподільний пункт, Перша світова війна, військова дисципліна


В статье проанализирована историография волнений среди военнослужащих на Кременчугском распределительном пункте в октябре 1916 года,  научно обоснованы преимущества использования современных подходов и методов для исследования данной проблематики. Поданные к публикации документы характеризуют состояние военной дисциплины в Кременчугском гарнизоне и Одесском военном округе в начале Первой мировой войны, дают представление о настроениях и социальном поведении военнослужащих в данный период. 

Ключевые слова: Кременчугский гарнизон, распределительный пункт, Первая мировая война, воинская дисциплина

In the article historiography of agitations is analysed among servicemen on the Kremenchug distributive point in October, 1916, advantages of the use of modern approaches and methods are scientifically reasonable for research of this range of problems. The documents given to the publication characterize consisting of military discipline of the Kremenchug garrison and Odessa territorial department at the beginning of First world war, give the picture of moods and social conduct of servicemen in this period.

Key words: Kremenchug garrison, distributive point, First World War, military discipline

25-26 жовтня 1916 року в Кременчуці відбулися заворушення серед військовослужбовців місцевого розподільного пункту. В радянській історіографії ці події отримали назву «повстання солдатів Кременчуцького гарнізону» та визначалися як «одне з найбільших повстань цього часу»[1] (кінця 1916 року – В.С.). В історичній літературі 1960 – поч.1980 рр. відзначався стихійний характер «повстання» в Кременчуці та його зв’язок зі зростанням антивоєнних настроїв і революційною активністю солдатських мас[2]. Як пояснення причин заворушень використовувалися донесення в Ставку про кременчуцькі події майбутнього «червоного» генерала О.О.Брусилова: «причиною солдатського бунту були антивоєнна агітація, незадовільне утримання солдатів на пункті та небажання їхати на фронт»[3] або ідеологічні штампи на зразок: «Солдати утримувалися в нелюдських умовах. На кожному кроці панували знущання, приниження людської гідності»[4]. 

Наприкінці «перебудови», в період загострення кризи комуністичної ідеології, з’являється думка, що в «стихійних діях близько 5 тисячі солдатів, які полягали в розгромі крамниць, приватних будинків багатіїв … в сутичках з поліцією, чітко прослідковується класова спрямованість, незадоволеність існуючим порядком»[5]. Ідеологічний тиск не давав можливості місцевим історикам об’єктивно дослідити стан військової дисципліни, матеріальне положення та настрої в Кременчуцькому гарнізоні під час Першої світової війни, виявити більш глибинні причини заворушень жовтня 1916 р. В цей же час в працях наукового та краєзнавчого характеру, які висвітлюють події 1914-1917 рр., головна увага приділялася діяльності міської більшовицької організації.  Цілком в дусі часу визначалося місце заворушення на розподільному пункті в історії: «Повстання солдатів у Кременчуці 25-26 жовтня 1916 р. займає одне з провідних місць в антивоєнних та антиурядових виступах…» та визнавався той факт, що «Тактичні прорахунки допустили … керівники Кременчуцької парторганізації. Вони не змогли швидко оцінити обстановку і стати на чолі повстання»[6].

На початку 1990-х  рр. в розвитку вітчизняної історичної науки відбуваються кардинальні зміни. Затвердження методологічного плюралізму у пострадянській історіографії, її інтеграція до світового наукового простору сприяють до застосування в історичній практиці антропологічного підходу[7], перспективними напрямками в дослідженні Першої світової стають «культура війни» та її «повсякденна історія». Достатньо солідний науковий доробок з військової антропології і психології має російська історична школа (О.С.Поршнєва, О.С.Сенявська та інш.), проблематика «повсякденної історії війни» знаходить відображення в працях вітчизняного вченого О.Лисенка[8]. 

Застосування міждисплінарних підходів та методів надають можливість дослідити особливості менталітету та соціальної поведінки військовослужбовців Кременчуцького гарнізону, їх трансформацію протягом війни та визначити причинно-наслідкові зв’язки між ними і подіями жовтня 1916 року. На зміну радянськім ідеологічним кліше повинні прийти сучасні дослідження людського виміру подій, які відбулися в Кременчуці 95 років тому. Предметом дослідження подібних студій має бути аналіз стану дисципліни, морального духу та матеріального забезпечення військовослужбовців в гарнізоні, їх повсякденне життя, персоніфікація основних учасників тих подій. 

Як зазначалося вище, стан справ в Кременчуцькому гарнізоні напередодні і під час заворушень 25-26 жовтня 1916 року в радянській історіографії висвітлювався достатньо упереджено та схематично, а намагання військового керівництва, спрямовані на підвищення рівня дисципліни трактувалися як «знущання і приниження людської гідності».

прим.автораСлід зазначити, що Кременчуцький гарнізон де-юре вважався таким, що знаходиться на театрі військових дій, про що в дослідженнях радянського періоду не згадувалося. Звідси й вимоги до рівня дисципліни, які на практиці не виконувалися, про що буде йти мова далі
Серед наукових публікацій документів з даної проблематики слід відзначити витяг з доповіді начальника Полтавського губернського жандармського управління директору Департаменту поліції про «возмущение в войсках Кременчугского распределительного пункта»[9]. В цій доповіді відзначалося, що в командах розподільчого пункту та артилерійського арсеналу «відсутні начальники і офіцери, які відповідають вимогам теперішнього виключного часу, відсутня дисципліна, внутрішній порядок…, нагляд за нижчими чинами, тому у наявності їх повна розбещеність».  Провина за створення  повного безладу в службі покладалася на місцеву військову владу та на «умови служби в цих частинах»[10] (розподільчому пункті та артскладах – В.С.). «Велику розбещеність нижчих чинів» Кременчуцького гарнізону відмічав і генерал-майор Гамзагурді, який прибув з Києва для придушення повстання, наголошуючи на тому, що варто завжди пам’ятати про дисципліну, щоб запобігти виникненню подій, подібних до тих, які відбулися на розподільчому пункті 25-27 жовтня[11].

Застосування як традиційних так і сучасних методів та підходів, спрямованих на розкриття складних процесів, що відбувалися у військовому соціосередовищі під час Першої світової війни не можливе без залучення до наукового обігу широкого кола джерел. Особливо цінними для таких досліджень є розпорядчі документи, які видавалися на виконання військам гарнізону, не підлягали оголошенню за його межами і не піддавалися зовнішній цензурі. Основним видом таких документів в Кременчуцькому гарнізоні були накази його начальника: ініціативні, або копії наказів по Одеському чи Київському військовим округам. 

Нижче будуть опубліковані 5 документів, які знаходяться на збереженні в Державному архіві Полтавської області (далі – ДАПО) у фонді 989 «Одесько - Кременчуцький військовий млин». Дані документи є копіями наказів по Кременчуцькому гарнізону за перші числа вересня 1914 року.

Документ №1 видано на доповнення наказу № 95, текст якого не знайдено у фондах ДАПО. В серпні 1914 року в Російській імперії було проведено низку мобілізаційних заходів, в наслідок яких на залізничному та річковому транспорті розпочався інтенсивний рух нижчих чинів запасу та ратників ополчення, призваних до лав армії. В цей час в Кременчуці, потужному транспортному вузлі Середнього Подніпров’я, відбувається процес формування запасних підрозділів та становлення шпитальної системи. Саме тому Кременчуцький гарнізон став одним із центрів боротьби із несанкціонованими переміщеннями військовослужбовців, що несли загрозу виконанню мобілізаційних заходів і громадянському спокою в місті. 

Перший параграф документу №2 є копією наказу по Одеському військовому округу про заборону відпусток для нижчих чинів та ратників поза межами пункту знаходження їх частин. Другий і третій параграфи даного документа стосуються матеріального та продовольчого забезпечення нижчих чинів та ратників ополчення і тому в публікації відсутні.

Документ № 4 розкриває наслідки дії наказу про заборону відпусток та висвітлює  заходи гарнізонного керівництва щодо їх подолання. Слід зазначити, що однією з причин заворушень військовослужбовців Кременчуцького гарнізону восени 1916 була заборона наказом в.о. Начальника Штабу КВО від 03.09.1916 за №7334 відпусток для нижчих чинів[12]. Документ №5 є свідченням масштабів безладу на водному та залізничному транспорті, який виник внаслідок проведених у серпні – вересні 1914 року мобілізаційних заходів.

Наведені документи розкривають нові аспекти в дослідженні проблематики явища, яке отримало назву «настрої 1914 року». Такі «настрої» виникли на першому етапі війни, коли для різних верств населення Російської імперії розкрилися нові «горизонти сподівань», а до їх наслідків можна віднести певну внутрішню консолідацію суспільства, яка в радянській історіографії отримала назву «шовіністичний чад». Російський філософ та громадський діяч князь Є.М.Трубецькой з цього приводу писав про відмінність війни 1914 року від російсько - японської: «відмінність в настрої відповідає й основній відмінності в перебігу подій», «Також сильно відчувається єдність народу та армії в теперішню війну… в цей раз воно слугує на користь як народу, так і армії»[13].

Дещо інша картина вимальовується в наказах по Кременчуцькому гарнізону: далеко не все населення, яке підлягало мобілізації, відчувало «високу місію захисника слов’янства» та «єдність народу та армії». На початку серпня 1914 року ціла низка офіційних заходів та патріотичних маніфестацій відбулися і в Полтавській губернії, відправилися в бойовий похід полки першої та щойно сформованої другої черги: в гарнізонах почалося нове повсякденне життя, в якому вже з перших місяців війни почали вимальовуватися загрозливі тенденції. Саме серпень 1914 року є відліковою точкою для дослідження заворушення на Кременчуцькому розподільчому пункті в жовтні 1916 року. Адже військовослужбовці, які «не стають у фрунт» при зустрічі з начальником гарнізону, «не по формі та брудно одягнені» зустрічаються не тільки в доповідній записці генерал-майора Гамзагурді та наказах за той же 1916 рік, а й в документах за вересень 1914 року (док. №4).

Складний процес формування особливого соціокультурного середовища в тилових гарнізонах потребує спеціального студіювання. Головною причиною трансформації гарнізонного життя можна вважати зміну соціального типу військовослужбовців. Вояки регулярних полків, які мали достатньо високий рівень військової соціалізації вирушили на фронт, а їх місце зайняли запасні нижчі чини та ратники ополчення. Документи перших місяців війни дають можливість дослідити поведінку даних категорій військовослужбовців, яких мобілізаційні заходи вирвали зі звичного для них соціального середовища. Слід зазначити, що, використовуючи термінологію з документів 1916 року, «розбещеність нижніх чинів Кременчуцького гарнізону» була й за відсутності «більшовицької агітації, тилової розрухи та поразок на фронті». Для вибуху були потрібні лише каталізатор та перевищення критичної маси «не соціалізованих» військовослужбовців в гарнізоні: все це з’явилося в жовтні 1916 року.

Окрім того можна говорити про відсутність скоординованих дій гарнізонного керівництва та командування військових частин в підтриманні дисципліни: «не зважаючи на неодноразові вимоги та накази про заборону відпусток та звільнень» ротні командири та молодші офіцери надавали їх нижчим чинам (док. №4). Все це говорить й про низький рівень виконавчої дисципліни серед офіцерського корпусу. Як тут не згадати 1916 рік, коли розлад в службі гарнізону пояснювався браком офіцерів, які могли б її правильно організувати. 

Підтвердженням розриву між офіційно - пропагандистською картиною подій того часу і дійсністю може слугувати наступний факт: через тиждень після святкових заходів на честь «взяття нашими доблесними військами Львова та Галича»[14] виходить наказ (док. №3), в якому йде мова про факти прийому подаяння і випрошування милостині нижчими чинами, які прибувають з театру військових дій (можливо з під тих же Львова та Галича). Отже, документи, які будуть опубліковано нижче, віддзеркалюють не тільки стан військової дисципліни в Кременчуцькому гарнізоні та Одеському військовому окрузі на театрі військових дій (док. №5), а й дають уявлення про настрої і соціальну поведінку певних категорій військовослужбовців (офіцерів, нижчих чинів запасу, поранених - фронтовиків). Орфографія в наведених документах зберігається.

Литература:

  1. Акимов Ф.И. Большевики Украины в борьбе за солдатские массы (1914 – март 1917 гг.). К.; Одесса: Выща шк.  Головное изд-во, 1989. С.124.
  2. Див., напр.: Сидорчук М.Т. Більшовики України в період першої світової війни і Лютневої революції (1914 – лютий 1917). ?Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. ? С.189: Харитонов В.Л. Лютнева революція 1917 року на Україні. ? Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1966. ? С.81, 87; Нариси історії Полтавської обласної партійної організації / [Л.С.Волошко, С.В.Гончаренко, І.Ю.Горобець та ін.; Редкол.: І.Ю.Горобець (голова) та ін.]. ? Х.: Прапор, 1981. ? С.56-57.
  3. Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф.72, оп.3, спр.494, арк.38-39
  4. Євселевський Л.І. Повстання солдатів у Кременчуці в жовтні 1916 р. // Український   історичний   журнал. ?   1986. ? № 10. ?  С.148.
  5. Акимов Ф.И. Большевики Украины в борьбе за солдатские массы (1914 – март 1917 гг.). ? К.; Одесса: Выща шк.  Головное изд-во, 1989. ? С.124.
  6. Євселевський Л.І. Повстання солдатів у Кременчуці в жовтні 1916 р. // Український   історичний   журнал. ?   1986. ? № 10. ?  С.150.
  7. Поршнева О.С. Антропологический поход в изучении Февральской революции 1917 г.: достижения и перспективы // Февральская революция 1917 года в России: история и современность: Сб. статей [Електронний ресурс]. ? Режим доступу. http://www.ural-yeltsin.ur.ru/usefiles/feb_rev_text/Porshneva.doc
  8. Див., напр.: Лисенко О. Повсякденна історія війни: методологічні нотатки // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 13. — С. 8-22
  9. Революционное движение в армии и на флоте в годы первой мировой войны: 1914 ? февраль 1917: Сб. документов / Под. ред. А.Л.Сидорова. ? М.: Наука, 1966. ? С.221-2
  10. Там само, С.226-227.
  11. Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО), ф.990, оп.1, спр.2, арк.162
  12. ДАПО, ф.990, оп.1, спр.2, арк.127
  13. Кн. Е.Н.Трубецкой  Война и мировая задача России. ? М.: Типография т-ва И.Д.Сытина, 1915. ? С.3-4.
  14. ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.78

№ 1

Копия.

Не подлежит оглашению.

ПРИКАЗ.
Войскам Кременчугского Гарнизона.
№ 111.
1 Сентября 1914 года гор. Кременчуг

В дополнение к приказу по гарнизону с.г. за № 95 дозорам, наряженным на пароходные пристани вменить в обязанности выставлять посты к приходу и отходу пароходов у входов в пристань и требовать у всех нижних чинов приезжающих в гор. Кременчуг и уезжающих из гор. Кременчуга документы. Всех, неимеющих проездных документов (предложений и предельных билетов) или отпускных билетов за подписью и печатью командиров частей, задерживать и нижних чинов своего гарнизона отправлять в свои части, а остальных в Комендантское управление. Билеты у нижних чинов за подписью ротных командиров отбирать и представлять в Комендантское управление, а нижних чинов в свои части.

прим.автораЯкщо під час перших мобілізацій нижчі чини подорожували за справжніми посвідченнями, то пізніше з’являються підпільні майстерні, з виготовлення підробних документів. Так, у січні 1916 року в Кременчуці було викрито таку майстерню, в якій вироблялися фальшиві посвідчення з печаткою Етапного командира за якими нижчі чини, нібито відряджалися до своїх міст - ДАПО, ф.990, оп.1, спр.2, арк.25і

На вокзале железной дороги такие же обязанности возложены на караул и чинов железнодорожного жандармского управления. Подлинный подписал и.д. начальника гарнизона полковник Смирнов

прим.автораСмирнов Петро Михайлович (01.10.1860 - ?) – Начальник Кременчуцького гарнізону у жовтні 1914 – березні 1917 рр. (у серпні – вересні 1914 – виконуючий обов’язки Начальника гарнізону). Навчався в Самарській духовній семінарії (курс не закінчив), закінчив Казанське піхотне юнкерське училище та офіцерську стройову школу. З 09.04.1912 року обіймав посаду Кременчуцького повітового військового начальника, з 31.07.1914 – Етапного коменданта Кременчуцького початкового етапу. Під час заворушень на розподільному пункті у жовтні 1916 року без успіху намагався придушити повстання власними силами. В Лютневу революцію 1917 року намагався утримувати в гарнізоні спокій, але під час революційної маніфестації 04.03.1917 р. П.М.Смирнова було поранено та ув’язнено в місцевій тюрмі. Подальша доля достеменно не відома.

        Верно: Комендантский адъютант
                Прапорщик (подпись Коврига)

ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.80


№ 2

Копия.

Не подлежит оглашению.

ПРИКАЗ.

прим.автораДругий і третій параграфи даного наказу мають великий обсяг, стосуються матеріального та харчового забезпечення нижчих чинів та ратників ополчення і тому в публікації не наводяться

Войскам Кременчугского Гарнизона.
№ 113.
3 Сентября 1914 года гор. Кременчуг
§1.

Объявляю по гарнизону для исполнения копию приказания по Одесскому военному округу на театре военных действий от 20 сего Августа за № 21: «Главный Начальник Округа приказал не увольнять нижних чинов и ратников Государственного ополчения в отпуски вне пределов пункта нахождения своей части.»  Согласно сего приказания и приказа войскам гарнизона сего года за №101 отпуски за пределы города воспрещены кем бы то нибыло, а потому предписываю вменить в обязанность караулу и чинам железнодорожного жандармского управления на вокзале жел. дороги и дозорам на пристанях не пропускать всех нижних чинов, едущих в отпуски, кроме едущих по служебным надобностям и имеющих предложения на проезд.

§2.
‹…›
§3.
‹…›

Подлинный подписал и.д. начальника гарнизона полковник Смирнов.

Верно: Комендантский адъютант

Прапорщик (подпись Коврига)

ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.72-72 об.


№ 3

Копия.

СЕКРЕТНО.

ПРИКАЗ.

Войскам Кременчугского Гарнизона.

№ 114.

5 Сентября 1914 года гор. Кременчуг

§1.

Дежурным ротам, назначенным на случай экстренных вызовов для обстрела появляющихся неприятельских аэропланов, располагаться в помещении новых складов 36 пех. Орловского полка около Богоугодного заведения, а по тревоге выступать к погребам на Старый участок Артиллерийского склада, где располагаться по сторонам угла вала, обращенным к городу и Песчаной горе.

§2.

Замечено, что раненые нижние чины, прибывающие с театра военных действий, позволяют принимать подаяния и даже просить милостыню

прим.автораПодібна інформація тривалий час мала лише службовий характер. В лютому 1916 року Головний начальник КВО повідомив начальників гарнізонів про просочування даної службової інформації до преси - ДАПО, ф.990, оп.1, спр.2, арк.17
. Командирам частей и начальникам учреждений и заведений гарнизона предложить г.г. офицерам, в случае если кто заметит нижних чинов, принимающих подаяния и позволяющих просить милостыню, немедленно препровождать в комендантское управление. Разъяснить и всем нижним чинам какой позор принимать подаяния а тем более просить милостыню со стороны военнослужащих хотя бы и раненых, и если кто из нижних чинов гарнизона заметит раненых принимающих подаяния и просящих милостыню также препровождать в комендантское управление. Подлинный подписал и.д. начальника гарнизона полковник Смирнов.

Верно: Комендантский адъютант

Прапорщик (подпись Коврига)

ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.79


№ 4

Копия.

Не подлежит оглашению.

ПРИКАЗ.

Войскам Кременчугского Гарнизона.

№ 115.

6 Сентября 1914 года гор. Кременчуг

§1.

Начальник Кременчугского Жандармского полицейского управления жел. дорог сообщает, что, после того, как отпуски нижним чинам были вовсе воспрещены масса нижних чинов и ратников партиями являются на ст.Крюков

прим.автораНа початку ХХ століття Крюків – посад на правому березі Дніпра, який в адміністративному плані підпорядковувався Кременчуку. Зараз – правобережна частина Кременчука. Після посилення контролю за переміщенням військовослужбовців на залізничній станції «Кременчук» нижчі чини почали масово з’являтися на станції «Крюків»
и самовольно с угрозами без билетов садятся в поезда и едут в отпуски. Командирам частей и начальникам учреждений и заведений гарнизона принять самые энергичные меры к устранению подобных случаев. Нижних чинов за такие поступки привлекать к строгой ответственности и предавать суду. До прекращения таких случав, начиная с 7-го сего Сентября, баталионам, заступающим в городской караул, ежедневно высылать на ст. Крюков унтер-офицерский караул по числу двух постов в составе 1 унтер-офицера, 1 ефрейтора и 6 рядовых, которому всех нижних чинов являющихся на станцию задерживать и отправлять в части, кроме тех кои являются по служебным надобностям, а если будут отпускные билеты или увольнительные записки, то отбирать их и представлять в комендантское управление. Не смотря на неоднократные требования и приказы по гарнизону нижние чины все-таки увольняются ротными командирами и младшими офицерами.

Командирам частей и начальникам учреждений и заведений гарнизона воспретить г.г. офицерам выдачу увольнительных записок нижним чинам вне города, так как после этого приказа отбираемые у нижних чинов отпускные билеты и увольнительные записки будут мною предоставляться Главным начальникам Киевского и Одесского Округов.

§2.

Еще много нижних чинов бродят без дела по базарам и улицам без дела и даже в позднее время, не по форме и грязно одетые, небрежно отдают честь и доселе не становятся большинство во фронт при встрече со мной, многие ездят внутри трамвайных вагонов. Командирам частей и начальникам управлений, учреждений и заведений принять самые энергичные меры к устранению этих явлений

прим.автораПорівняйте з витягом з Наказу по Кременчуцькому гарнізону №24 від 20.02.1916 р. «Не смотря на приказы много шатающихся нижних чинов неряшливо одетых одиночных людей без личных знаков на груди не только на окраинах и базарах, но и на Екатерининской (центральна вулиця Кременчука – В.С.)… Офицеры, не смотря на возложенные обязанности, не задерживают их». - ДАПО, ф.990, оп.1, спр.2, арк.16
.

СПРАВКА: приказ по гарнізону с.г. № 103.

Подлинный подписал и.д. начальника гарнизона полковник Смирнов.

Верно: Комендантский адъютант

Прапорщик (подпись Коврига)

ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.74


№ 5

Копия.

ПРИКАЗ.

Войскам Кременчугского Гарнизона.

№ 116.

8 Сентября 1914 года гор. Кременчуг

Объявляю по гарнизону для исполнения копию приказа по Одесскому военному Округу на театре военных действий от 2 Сентября 1914 г. за №79. Копия: «Из поступающих донесений от комендантов железнодорожных и водных участков, начальников охраны железнодорожных линий, жандармской полиции и железнодорожного начальства усматриваю, что по железным дорогам, самовольно разъезжают в поездах нижние чины различных частей войск большими толпами, часто с женами, детьми и родственниками, и при этом без всяких билетов и разрешений на отлучку; на требование железнодорожной администрации приобрести билеты, они отвечают оскорблениями, угрозами и даже насилием над железнодорожными агентами.

Предписываю заведующим передвижением войск, комендантам железнодорожных и водных участков, чинам жандармской полиции и начальникам участков охраны принять самые решительные меры к прекращению этого безпорядка; безбилетных нижних чинов, особенно производящих безпорядки и самовольно отлучившихся, арестовывать, для привлечения к законной ответственности, пользуясь для сего чинами охраны и жандармской полиции.

Начальникам охраны приказываю оказывать полное содействие комендантам железнодорожных и водных участков и чинам железнодорожной жандармской полиции к восстановлению порядка, не останавливаясь, в случае сопротивления, и перед применением вооруженной силы.

Настоящий приказ прочесть перед фронтом в полках, баталионах, дружинах, батареях, эскадронах, сотнях ротах и командах.

Подписал: Главный Начальник Округа и Генерал-Губернатор Генерал-от-Инфантерии Эбелов.

Подлинный подписал и.д. начальника гарнизона полковник Смирнов.

Верно: Комендантский адъютант

Прапорщик (подпись Коврига)

ДАПО, ф.989, оп.1, спр.3, арк.76